Неначе вчора ще були
Ми всі маленькими дітьми.
Сьогодні іншими всі стали –
Ми стали всі випускниками.
І щемить душу, й серце щемить,
І ллється час, як водопад,
Ніхто його вже не зупинить,
В нас буде інший зорепад.
Ми всі згадаємо бажання,
Такі уже старі, іще дитячі,
Тоді вже будуть інші сподівання,
І руки стануть не такі тремтячі.
Із вуст лунатимуть дорослі вже слова,
І у житті усе ще нам піддасться,
То вже не буде та юнацька гра,
І ніяка це вже нам не цяця.
І вже минатимуть роки,
Та ми вертатимем до школи,
Хоч зараз ми випускники,
Нам цього не забуть ніколи.
Наш перший крок у клас,
Усмішка, перший зошит,
І між уроками той галас,
Що нас вернутись так і просить.
Та нам пора в далеку путь,
І ті шляхи – незвідані, таємні,
Та нас заманюють, ведуть
У дні уже нові: сумні й приємні.
Зовсім не віриться сьогодні,
Що вже пройшов дитинства світ,
Стали хлопці благородні,
Ну а дівчата – квітів цвіт.
За все подякуєм ми школі,
І вклонимося низько, до землі,
Всього бувало в нас доволі,
Спасибі вам, учителі!
РІДНА ТЕМА!!! 
ЩАСТИ!!
