169* реальність неволі: твої очі наді мною – два володарі!
З душі твоєї скуштував вина,
Отруєного цих очей лукавством –
І прагну, прагну випити до дна,
Стать полоненим чарів диво-царства!
170* фантазії і реальність
Я сіті закидав на тебе, злу й невірну,
Я прагнув знать, що й ти «попалась на любов».
А сам в тенетах цих заплутався, наївний.
Тепер я жертва, ти – безжальний птахолов!
171* надії і реальність: «ой не можна!.. і це також! Бог же бачить все!..»
Ти розтанула в снах – снігом спогадів…
Не розтопить й весна холод похоті
Чоловічих бажань, що приспала ти, –
Ой монашко страждань! – йди під три чорти!
172* сни і реальність
Неоціненний дарунок від долі мені:
Очі, і брови, і стан, губи ці вогняні,
І заворожують пестощі рук і цілунки,
І до небес я злітаю!.. – Як жаль, що вві сні!..
***
Не шукайте в красі правди, там її немає.
Бо вона свої тенета вміло розставляє.
Чоловік полюбить оком, а душі не бачить.
І за цю помилку доля колись та віддячить.
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а в нього все-дно козир який лишиться: " а яку я кралю мав! що, невірная була?! - та яка ж красуня зате!"
а коли серйозно - то хто на початку знайомства, роману, чи й серйозних стсунків думав про щось серйозне і не дивився на вроду?
Прекрасні катрени!Але в мене таке враження,що Ви не прагнете чистого,істинного...а отруєного лукавством...злом...зневірою...може не зрозуміла...
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так і маю зізнатися перед світом: ви озвучили мою правду. щоби було не так прикро мені, то добавлю: багато мені подібних шукають чогось такого, чи то від природи своєї зіпсованої, бо такі ми є, чи з інтересу, чи хто-зна чому...
але шукаємо, прагнемо, летимо у ці прірви, і кожен раз вертаємося - щоби знову впасти...
дякую вам, Ясновидице! (чи просто знавчиня душ людських)
добре, хоч у снах можна дати собі волю! А хто знає, може життя - той же сон.....якоїсь монашки Хай вам сниться лише хороше й солодке)))
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та так, прошу вашої ласки, та так! але чи хлібом зі сну ситим будеш?! а цілунками в снах душу втішиш? а любощі примарені серцю насолодою стануть?.. всім нам снів солодких кортить, та прийдуть дні - і шукаємо справжнього, навіть з гіркотою, з полином на вустах, із отрутою - аби справжнього!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, і від болю, і від долі, і від знайденого щастя теж зле буває. чи то життя таке, чи то ми у житті такі дивні: ловимо своє, сил неймовірно тратимо, не бачимо - хтось теж на нас давно сіті розставив, так само шукає-чекає, так само гототвий щастям наділити...
щож, цікаво. А от передостаннє мені не імпонує. не варто так... погоджуюсь із Гостею.
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
то у житті, пане Вікторе, трапляється повсякчас. не по бажаннях, чи правилах наших, чи написааних законах. тому і життя цікаве, тому і ми у ньому - такі різні. тому і до нас воно - життя - по-різному.
але тим і цікаве воно, і миле, і Бажане, і на що ми не йдемо, щоб відкусити свій шмат від пирога життя, навіть коли він потім - ось так, як у мене: ну всім стелив, ну у всьому догоджав, біля серця носив - а воно то холодом слова, то байдужістю тіла...
та хіба можна монашку-під три чорти?
а катрени-класні!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вміла би вона чарувати хоч словом, лише словом! - не бровою, чи поглядом, чи плеча порухом - а словом, як ви, Гостю - нізащо і ніколи! а так, зілля лукавеє, заманило до загсу - а далі "ой, все не можна!"... а я ж із землі живої, я ж Адама син, Адама!..