З кінця світів…
-То звідки ти прийшла?
-В садах Цейлону я лягла туманом…
-Назви ж ім’я… - Його - я не знайшла…
Я хвиля…
що котилась океаном…
Коли світи
Згоряли за вікном…
Тебе в обійми кликала таверна…
Я мандрувала океанським дном
Із силою
і вірою Жуль Верна…
Яке стояло літо
В Лім-по-по…
Входили в моду маєчки і стрінги…
Зійшла зі сторінок Едгара По…
І на вік-енди
бігала до Кінга…
-Мені здається,
Я ту хвилю вів…
Так чітко відчуваю за спиною…
-Чому ж тоді боїшся, милий звір,
Сім тисяч льє
глибоко під водою?
-Лише скажи…
Ніколи і ніхто…
(В очах зелених – всі відтінки квіту…)
Яке стояло літо в Лім-по-по…
З кінця світів…
і… до початку - світу…
який космічний (чи океанічний) безмежний і глибокий світ вашої душі і ваших образів! і вони чарують, і мова кожного вірша, і щирість ваших оповідей, і легкість польоту фантазії, і одвічні шукання того, що люди називають щастям, і такі красиві картини перед очима - і вже не знаєш, чи то їх бачиш сам, чи малює твоя уява, ввібравши фарби зі слів майстрині, чи то ти сам стаєш часткою того світу, поки читаєш цю одвічну історію Її і Його і початку світу...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
світ,який нам малює наша уява,справді -безмежний..і ним можна мандрувати-безкінечно...до-кінця світів...і-далі...до самого початку Щиро вдячна ВАМ,Касьяне