Ніч! Холодно та темно. Небо позбавлене зірок, але замість них кружляє небесний планктон - мільярди сніжинок - зірочок танцюють у бездонному океані. Ми б не побачили їх, якби не промінь від ліхтаря, що прорізає простір від нашого будинку до воріт. У цьому промені полюбляє вигравати хуртовина, оманливо зміняючи свій колір зі сріблистого на жовтогарячий. Рипить під ногами сніг, "залишаючи весь світ у меншості", стогне зрідка північний вітер. Сніжні демони кидаються нам під ноги і тоді ми ковзаємо по кризі, падаємо, весело сміючись, ловимо одне одного. Світ голий і порожній, з нього зникли майже всі фарби, запахи, тільки мороз щипає червоні щоки. Можна впасти у відчай, якщо не знаєш, що поруч тепле вогнище, де святочна ялина сяє всіма кольорами, які злиняли до часу в природі, де чекає на тебе гарячий ароматний глінтвейн, а стіл повний найсмачніших страв і вже щедро обдаровано тих, з ким доля вчинила суворіше. У глибині й мороці зимових ночей народжується новий рік. Під радісні пісні дитячих зграйок десь під землею набираються сил насіння, корінці, цибулинки - запорука майбутнього життя! Але ми з тобою не думаємо про це, кидаємося сніжками, поки руки не заболять від холоднечі, малюємо сніжних ангелів змерзлими кінцівками, хапаючи гарячими устами зірочки - сніжинки, що відразу ж перетворюються на солодкі краплі. І гайда додому! Та зупиняючись на мить, бачу, що твої зіниці, чорніші од ночі! Ти прекрасний!
