Стелився день як килим під вікном.
Пройшов крізь час і зачепив хвилини.
Розірваним намистом до драбини
Колилися у вічності альбом.
Фотографує дощ мої думки.
Ось мрія щось без посмішки стояла,
Святкову сукню з себе знову зняла.
І кинула неписані книжки.
Ось радість без віночка.Тільки сум
Все вихвалявся,що він бездоганний.
Найкращі фото!..Хоч і безталанний...
Стоїть у центрі посеред всіх дум.
Фотографує дощ.Хтось розштовхав
Усі мої думки і сам позує.
Це щастя ані краплі не шкодує,
Що сум весь забруднився і аж впав.
Вже загорнувся в ковдру дощ і спить.
Сідий фотограф,очі як в дитинки.
І плаче...Я дала йому хустинку,
Бо в нього так душа чомусь болить.
солоне
гарно,ніжно.
Щемно, виразно... 
