Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Сіренко: Танці в повітрі - ВІРШ

logo
Артур Сіренко: Танці в повітрі - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Танці в повітрі

Артур Сіренко :: Танці в повітрі
               «Міналуш йде по траві
                 На гнучких лапах своїх.
                 Танцюй, Міналуш, танцюй…»
                                (Вільям Батлер Єйтс)

Сплю я цієї весни погано. Навіть коли ввечері валюсь з ніг від дикої перевтоми, все одно прокидаюся з відчуттям того, що забув я щось дуже важливе – щось з мого сну (сниться завжди уривками). Це розхитані нерви: чим довше триває це божевілля війни, тим більше нерви нагадують струни, що ось-ось розірвуться. 

Прокинувшись, я вдивлявся в темряву: бліде світло якогось тьмяного ліхтарика в кутку ледве вирізняло приміщення колишнього складу-ангару, де хаотично спали люди серед хаосу речей на імпровізованих ліжках. Люди спали важким сном змучених фізично і духовно. У цій застиглій густій напівтемряві я помітив рух: це між сплячих людей і речей (теж сплячих) стрибав Томас – стрибав нечутно, м’яко, гнучко, граціозно. Він зупинявся біля кожного сплячого, його очі виблискували в темряві. Раптом я зрозумів: Томас не стрибає, він танцює – танцює в повітрі темряви. І зупиняючись біля сплячих, він зазирає в їх сни, інколи проганяє зі скуйовджених, а інколи моторошних, снів темряву, і пускає світло своїми сяючими в темряві очиськами. Танцюй, Томасе, танцюй!

Томас відчув, що я не сплю, підійшов до мене, вмостився на мій спальник, тицьнувся мордою в мою руку і почав муркотати. Такої кудлатої і довгошерстої істоти я ще не бачив у своєму хаотичному житті. 

Щоб не порушувати густу темну тишу, я почав говорити до нього пошепки: «Томасе, ти погано несеш службу: у таборі досі табунами бігають миші, особливо в їдальні. Кінчиться тим, що тебе звільнять з посади кота – примусять писати пояснювальну записку. А оскільки ти подібні цидулки не пишеш з принципу, то тебе позбавлять військового звання і нагород. Я вже мовчу про зарплату в вигляді консерви.» Томас абсолютно не зважив на мої слова і продовжував муркотіти. Добре, що є отаке тепле і пухнасте снодійне: завтра важкий день, купу солдат відправляють на передову, зі зброєю і технікою як завжди будуть проблеми…

 Чим довше триває це божевілля війни, тим більше дивують мене тварини, які по злій сваволі фатуму опинились у цій «катавасії» - хто на службі як Томас, а хто просто німим свідком.

Пригадалось, як кілька днів тому ми сиділи в траншеях і бліндажах. День був чудовий і сонячний, степ пахнув квітучим молочаєм, над нами літали жайвори і виводили таку життєрадісну пісню, що не вірилось – йде віна, триває, і не видно їй ні кінця, ні краю… 

Раптом сепаратисти почали нас обстрілювати, ми – стріляти у відповідь – з усього, що в нас було. Починалось пекло, а жайвори продовжували висіти в небі над цим божевіллям. І коли перестрілка вщухла, з неба знову залунала пісня, яку було не чути за цим гуркотом війни. Виявилося, що жайворонки не звертали уваги на вибухи, кулі, снаряди, міни, постріли, продовжували співати свою весняну пісню – вони були вище цього всього. Якщо і дивились на це все, то зверху – з висот своєї пісні. 

Та найбільше мене вразило тоді не це. Якось у розпал бою, коли, здавалось, все навколо збожеволіло (не тільки люди) і повітря перетворилося на суцільний грім і вогонь, я помітив у небі лебедів – вони летіли низько на південь. Певно в напрямку лиманів. Мені навіть здалося, що це галюцинація, що це ті лебеді, що співають над загиблими воїнами останню пісню і несуть їхні душі у Валгалу – до її готичних палаців і бенкетів Одіна. Навіть здалося, що ці лебеді прилетіли за мною. Але потім я зрозумів, що птахи просто не зважають на людське божевілля: все минає, але вони вічні, як вічна краса.

Вранці один солдат серед суєти ранкових зборів підійшов до мене і запитав, чи давно я розмовляю з котами. Я відповів, що в нас в Ірландії котів вважають одухотвореними істотами і змалку вчаться вести з ними діалоги. Солдат якось дивно подивився на мене і більше нічого не запитував, сказав тільки, що забули завантажити сухі пайки на «шишарик». Але в розмову втрутився капітан С.:

- Ну, от, є такі люди, про щоб не почалась розмова, одразу: «Ми, ірландці…» Що зараз читаєш? Певно Джойса, Свіфта або Бернарда Шоу?
- А от і не вгадав! Я зараз читаю Дікенса. До речі, геніальний письменник – так мені спочатку здалося. Але потім я натрапив на кілька фраз, які мене досить сильно зачепили, і в Дікенсі розчарували….
- І які ж саме?
- Коли він пише про англійців, то трапляються фрази типу «у нього було чесне англійське обличчя». А коли про ірландців, то: «Це був поганий квартал, тут жили брудні ірландські покидьки.»
- Ну, і кого з нормальних чи порядних людей Дікенс цією фразою образив? Кого з джентльменів він цією фразою образив? Кромвель все таки був правий... Тільки ні в кого з його послідовників не вистачило хисту. А реставровані англійські королі були до тих рудих бестій-ірландців занадто ліберальні… 

Тут капітана С. понесло – з характерною знущальною посмішкою на обличчі. Добре, що я давно на такі репліки не звертаю уваги… Я рушив до свого взводу, що вже вишикувався біля техніки – потріпані в боях солдати в шрамах на обличчі і з орденами на вицвілому камуфляжі…

ID:  581793
Рубрика: Проза
дата надходження: 17.05.2015 15:40:15
© дата внесення змiн: 17.05.2015 15:40:15
автор: Артур Сіренко

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Ann Garu, Леонід Ісаков
Прочитаний усіма відвідувачами (994)
В тому числі авторами сайту (44) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

посутньо про вічне
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile Давно то було написане.... У 2015 році.....
Дякую за відгук! friends
 
Финна, 21.09.2015 - 20:44
прекрасний твір...Яголів Охоронців з сильними і невтомними крильми, вам і всім, хто поруч з вами...ДЯКУЮ
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Я вже повернувся додому..... give_rose
 
Виктория Р, 21.08.2015 - 21:30
Хай Господь береже! friends
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! give_rose
 
Виктория Р, 21.08.2015 - 21:24
Хай щастить Вам ! Зачиталась таке відчуття що була у кінотеатрі і дивилась кіно ..
Дякую!! clap 22 22 flo12
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile Сучасний світ - це суцільне кіно.... Мені самому інколи не віриться, що я це все пережив..... 17
 
Валя Савелюк, 23.05.2015 - 23:19
я знаю, що стріляєте, і що стріляють у Вас... і це не сон кошмарний, а війна... хай береже Вас Бог щомиті... give_rose

Героям - слава!
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже! friends
 
Лидия Науменко, 22.05.2015 - 12:33
smile give_rose
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! 23
 
Ann Garu, 21.05.2015 - 17:30
мабуть, ви, таки, маєте щось від ірландця.. бо словоплетиво Ваших текстів - рунічне)) friends
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile Таки так... Не дарма ім'я в мене ірландське... give_rose
 
Любаня, 18.05.2015 - 19:12
Англичане и ирландцы. Кого-то они мне напоминают.
Вижу, как ты устал. Хорошо, что у тебя есть Томас - таблетка от бессонницы.
Когда закончится война, наверное, будешь спать, как младенец.
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile Это точно - напоминают... smile
 
Marcepanivna, 18.05.2015 - 09:36
Ваша проза надзвичайна, дякую Вам give_rose give_rose give_rose
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам за такий відгук! Приємно.... 23
 
Олекса Удайко, 17.05.2015 - 23:56
apple Свідчення самовидся, Артуре? give_rose
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як Ви тільки здогадались..... friends Це просто щоденник...
 
Валя Савелюк, 17.05.2015 - 20:27
о, про мої чудеса з котом - Мавр його звали, скоро напишу...

а відносно прочитаного тут, то Ви, пане Артуре, засоціювалися у сприйнятті моєму з тими Вашими жайворами... теж, як і вони, - продовжуєте "висіти в небі над цим божевіллям"... give_rose
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Але я ще й учасник цього божевілля - я теж стріляю.... 17
 
Олена Акіко, 17.05.2015 - 19:54
згадала і я моїх кішок, як вони чарівно муркотіли і як гарно засиналось з ними, і чомусь я впевнена, що у сепар котів нема, собак також, вони прийшли все сплюндрувати, а сили природи - на стороні наших бійців! flo26
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile Дякую за такий відгук! give_rose
 
ptaha, 17.05.2015 - 18:51
знаєте, Ви мені нагадуєте отого бояна, який писав Слово о полку Ігоревім. а щодо тварин, то вони, мабуть, послані людям, аби не збожеволіли в цьому пеклі. до речі, минулого літа те саме думала про птахів, коли, незважаючи на вибухи, вони продовжували свої справи: співали, годували малюків. а ще думалося про рослини: тварини хоч втекти чи сховатися можуть, а дерева, трава... і ніякої скарги на негаразди через дурість людську! тож привіт Вашому мурчику. хай він оберігає всіх, хто поруч... give_rose
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такі компліменти..... give_rose
 
Райка, 17.05.2015 - 18:14
Артуре, мене вразила Ваша сповідь. Війна війною, а людина залишається людиною. І мабуть там, у цьому пеклі люди вміють цінувати маленькі радощі життя. Ще знаєте про що я подумала? А сепаратисти,мабуть, Дікенса не читають. smile 12 friends
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це точно.... Дякую за розуміння мого твору! give_rose
 
Наталя Хаммоуда, 17.05.2015 - 17:30
16 Хай вам Бог помагає у вашій нелегкій справі, пане Артуре! 16
 
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
smile Дякую! give_rose
 

Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
x
Нові твори
Обрати твори за період: