(....той перший цілунок у твоїй тіні...)
Мани́ла холодком старезна липа,
за горизонт вчепи́вшися гілля́м.
Ранковий вітер смачно листя стиха
перебирав, підкравшися здаля.
Ховала липа в спогадах зимових
цілунків жар і мрій-зітхань тугу.
У запашних цвітінь тонах медових
заспі́в вела́ про серпня шал й жагу.
Чекала липа на нове кохання,
що розцвіте, убравшися в світання,
пал* по́лудня згасивши у тіні...
І пізнє милуватиме смеркання.
Аж поки не згорить зоря остання,
наобіцявши но́ві щастя дні!
*пал - підсил.розм. від жар, гарячка.
вам ще рано так говорити, ой як рано! чи такими словами приваблюєте красу та чарівніссть прийдешнього?! того, що неодиінно станеться через багато-багато років життя: і спогад запахів липи, і доторк тепла літа до свіжості і жару тіла, яке й так у вогні, і він поряд, зі світом цілунків, кохання і пестощів ночі!...
тоді можна приймати це як замовлення на майбутнє щастя одного дивного такого серця!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у кожного свої спогади.... і своє місце, що береже щемливу згадку першого кохання. У мене - то липа, котра ховала мене в тіньку, як втікала від мами до милого на побачення, котра берегла наші невмілі цілунки від дощу і ніжно наспівувала нам мелодію кохання
Звісно, замовляю такі ласкаві спогади й на майбутнє.. для всіх!!! Дякую вам, Касьяне, що стараєтесь зрозуміти
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так приємно, що тобі сподобалось! Влучно визначила - сваха Вона така! Ця липа певно бачила перші цілунки більшої половини сімейних пар на нашій вулиці))) Минулого літа хотіли її зрізати, бо надто стара та й загрожувала своїм віттям електро-проводам....Збирали підписи - не підписав ніхто! Закінчилось все тим, що обрізали найзагрозливіші гілляки, забілили зрізи, і запланували зробити лавочку.... треба ж і нашим діткам десь сім"ї планувати