Тепер, для нас, це буде Днем Молитви,
Не радісних парадів - а утрат.
Колись смертельні вистріли затихли-
Їх зупинили душами солдат.
І потім ми кричали "Перемога!",
Надіючись на те, що буде мир.
А треба було помолити Бога,
Щоб він не пожалів солдатам крил!
Роки ішли, а ми не розуміли,
Що головне було не в перемозі.
А в пам`яті про тих кого любили,
Та повернути, вже були не взмозі.
Ми шанували те, що нам дісталось
Немов би ціль, яку ми так хотіли.
Яка сховала те, що дійсно сталось-
Мільйони душ у небо полетіли.
В цей день, дивитись варто не паради,
А в очі тих солдат, що ще живі.
Вони ще пам`ятають автомати,
І друзів, що лежали у крові.
То ж хай тепер, це буде Днем Молитви,
Яку почують в небесах солдати.
І збережуть людей від тої битви,
В якій їм вже доводилось стріляти.
