Ві́тряний край злого неба
наобіцяв нам грозу.
Зябко тулилась до тебе -
холод цей пе-ре-мовчу!
Зацілував місяць хмарку:
томно пролилась дощем.
У надвечір"ї так парко
пахло розвитим плющем.
Хтось крокував по алеї...
Боязко стихли в тіні́ -
наші цілунки завмерлі
зрадить могли ліхтарі.
Ми, як злодюжки (все мало!),
ніжність краде́м загодя:́́
ти так удавно-зухвало,
ніби-наївно так я.....
Дощ рахувати втомився
блискавок, губ метушню!
Грім буркотливо розбився
в літню засмаглу грозу.....
О ця твоя зацілована хмаринка...мене просто заворожила...Бешкетник місяць....звабив пристрасно, що невстояла... як же можна такої казки не читати.... кожен день мене дивуєш, своєю фантастичною уявою...
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це не я ... це все літній вечір! Коли гуляєш під запашним теплим небом ще й не таке уявити можна)))) Літо надихає - чого й тобі відчути бажаю
Дуже гарно й щиро! Не можу погодитися з одним - МИ не злодюжки!!!! Ворюги, мерзотники сидять отамички, вище й дальше.
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за ваші враження!
Злодюжки - малось на думці невинні бешкетники, що крадькома, думаючи, що про це ніхто не здогадається, вривають собі трошки щастя, ласки... Спробую при нагоді підібрати більш доречне слівце)))) Рада вашим відвідинам
Дуже гарною вийшла картинка..., і образ закоханих, що ховаються чи то від грози, чи то від сторонніх поглядів - їм цей теплий ( як і вірш) грозовий вечір - в радість, а блискавки лише підсилюють спалахи почуттів. Знаєш, Фіночко, я відразу в уяві намалювала цю картину - гарнезна вийшла
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ти мене балуєш, люба! Але тааак приємно чути щедрий і близький моїм відчуттям відгук))))Дякую