Садили ми в садку з тобою вишню.
Поглянь - вже, мамо, опадає цвіт....
Як час той босоногий швидко вийшов!
...Готую вже своїх пташат в політ.
Садили сливу.... Поливали щедро.
Сьогодні, знаєш, вперше зацвіла!
А в фруктів смак дитинства, мамо, щемний...
Я в сад наш двійко внуків привела.
Вже яблунь квіт осипався на землю...
Давно тих скронь торкнулась сивина!
А діти-внуки тішаться так ревно:
"Повидло буде, мамо, смакота!"....
Ми будемо наш сад завжди плекати!
Внуча і правнук заквітчають світ,
старенька щоб всміхнулась ніжно мати:
"Як гарно наш садочок вбрався в цвіт...."
Я по правді морозива не люблю, та з тобою з‘їм...моє ванільне у білому шоколаді...якщо знайду...іду, почитаю твій наступний літній віршик... Я зараз!!!!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Подруженько, ти моя найактивніша і наймиліша читачка!!! За це тобі ванільний з шоколадом ріжок
Так...що це ти за дурниці наплела....яка це ще неумілість? ...вірші пишуться так як відчуваєш...законів і канонів при їх написанні не існує...хтось нехай і вважає по іншому...я поважаю будь яку думку...та треба довго вчитись правильно читати і сприймати зміст написаного, щоб впіймати його сутність...настрій Поета...його переживання
Ми всі себе критикуємо, це правильно...та нічого ідеального не існує...і це класно!!! Тому що світ тоді цікавий і не нудний...кожному, кому пишу коментарі- це від щирого серця...інакше не умію...
Так що давай готуй щось солодке і гайда на каву!!!!малюка бери з собою....погуляємо разом!!!!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ми саме спимо на обід Зараз на вулицю підемо - сьогодні по плану збирати когутики (це в нас так першоцвіт називають ).
А про невмілість свою постійно всім нагадую, щоб не критикували дуже
Про красу недовершеного з тобою згодна, часом те, що ідеальне абсолютно не приваблює, бо важко вгадати в ньому Живе! Тому хай краще так - з помилками, неправильними наголосами, але з серця!
Солодкого нема - ліпили пельмені на обід - як думаєш згодиться ?
чи то сад дерев солодко-плодоносний, чи то сад чудових душ, чи родинна пам/ять там засівалася, а склалося у вас у плід душі, стиглий, зрілий почуттям і вірністю сім/ї, родині, людській праці - у вірш-поему життю, пам/яті, любові до найрідніших сердець на землі.
миле і моєму серцю кожне слово в ньому, близьке і цінне
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Заради такого теплого, щирого коментаря і варто було писати цей віршик!)))) Тішусь вашій приязні і щедрій розмові з вами!
Ой Фіночко...який солодкий вірш, ну як повидло, про яке пишеш...гарненький і в той час тривожненький зміст...аж додому мені захотілося дякую мила за хороші спогади і солодку уяву карапузові твоєму вранішній привітик від мене!!!!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люба Наталочко, це тобі дякую, за привітність і за те, що вмієш завжди знайти щось гарне в моїх невмілих відшиках))) І тобі привіт від нас, вже обідній