Я хвилиноньки у рученьках тримала,
Коси довгі,довгі довго заплітала.
Я ховала їх в шухляду і торбинки.
Виростають в час малесенькі хвилинки.
Ненавмисно я підслухала розмову,
Що не люблять українську нашу мову.
А ще чула,що хотіли час вбивати!
Ой,це як?І де мені його сховати?!
Бо мені його завжди не вистачає,
Моя лялька сукні нової немає.
Вітерець я ще хотіла захистити,
Щоби дощик смів у гості приходити.
Чим дорослі час вбиватимуть?Не знаю.
Чи сокирою?Чи зброєю?..Благаю:
Я маленька,та сховаю час в комоді...
Може...Буде час колись...Колись...У моді?..
Може будуть цінувати,шанувати.
З обережністю носити...Рятувати..
Щоб дорослим не схотілось його вбити...
Я маленька...Та я вчу ним дорожити...
Так ніжно про головне ) Дійсно, багато залежить від того якими словами ми говоримо до людей і до себе, якими словами описуємо світ, якими словами життя прописується в наших думках. Чистота має бути не тільки в оселі, але й в думках , добираючи лише слова в голові - можна дуже кардинально змінити своє життя)