Скажений собака все бреше і бреше,
Горланить старий соловей,
І сонце пече, як востаннє чи вперше.
Все добре. Все гуд. Все о’кей.
Летять небесами сумні миротворці
На засрано-засцяний схід,
А юні фашисти сидять на уроці,
Щоб потім піти у похід.
Поставлені цілі все ближче і ближче,
Тремтить на прицілі рука,
І вітер збиває, тривожить і свище,
І вена бурлить, як ріка.
Диявольське літо асфальтовим пляжем
Тягає червоний трамвай,
Де бабця-кондукторка вузлики в’яже.
Життя, як війна: убивай
Або ж заховайся в своїй двокімнатній
(Броньовані двері спасуть).
Смердять туалети громадсько-безплатні,
І знов піднімається ртуть.
Зозулі співають приреченим діткам.
Так буде, напевно, завжди:
За кимось закриється зварена клітка,
А хтось не потрапить туди.
Скажений собака все бреше і бреше.
Все добре. Все гуд. Все о’кей.
І сонце пече, як востаннє чи вперше.
От тільки замовк соловей.
