Я наконец-то понял одну вещь:
Что легче разговаривать с безбожным,
Чем с теми, кто цепляется, как клещ –
За ложь. Да так, что вырвать невозможно!
Таких упрямцев братьями зовут,
Поскольку вроде – тоже христиане.
И песни те же самые поют,
И правду ищут также не в Коране.
От Библии их трудно оторвать:
Они все там – глазами и устами,
Но Слово не желают принимать
Глухими и жестокими сердцами.
Идея-фикс зациклилась внутри,
И яд религиозный выделяет.
Попробуй о Христе заговори –
Цитатами, как камнем, забросает.
Так хочется сказать: «Закрой уста!
И уши растопырь свои пошире,
Отверзи своё сердце для Христа,
Пусть явится тобой Он в этом мире».
Он хочет не цитат твоих пустых,
И даже не хвалебных восклицаний -
А духа действие плодов живых,
Подобие Апостольских Деяний.
Лучше скажи пять слов умом своим,
Чем те цитаты, коих ты не смыслишь,
И делом помоги друзьям больным –
Тогда и говори, что Бога слышишь.
24.04.2015
Скільки вже перечитала Ваших віршів і прийшла до висновку: Ви талановита людина (глибокі знання, багатий життєвий досвід, прекрасна правильне римування, жива думка - все підпорядковано вірі і любові).
Обираю і цей Ваш вірш.
ПВО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я вірю в таку закономірність: щоб змогти такі слова сказати іншій людині, треба самому мати щире серце і здатність відрізняти правду від неправди.І ми всі пов инні в цьому зростати, бо це створює навколо нас так звану "ауру", від якої навколишній світ насичується і люди мають змогу це відчувати. Щоправда, не всі позитивно реагують на це: деякі відповідають ворожнечою. Але хто шукає правди, той зростає в ній. Крім того, одна правда підсилює іншу і утворюється могутня сила. Пам'ятаєте, у Павла Тичини: «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була»?