Насвари́ли мене за вимову:
"Фу, як це у вас по-сільському,
діалектами сипле розмова -
підбирайте, будь ласка, слова!"
Що поробиш, в нас тут по-простому
і не місце лише діловому,
бо не вмістиш у "правильну" мову
як живуть поруч з нами слова:
як малюк мій струмочком джеркоче,
жебонить і лепече про все;
як сусідка триндить і стрекоче
про важливе, цікаве, нове;
як із друзями ми теревеним
і бесідуєм в колі колег;
із подружками мило гутарим
і глаголимо мудрістю тег;
не напише словник найповніший
як витьохкує серце в коханні;
як трелює своїй наймилішій
і туркоче, й карбує зізнання;
і як цідить, видушує злість,
як цокоче, гугнявить, рече;
чи як мимрить непроханий гість....
..та ж не втиснеш в "розмову" це все!
Вельми тішить коли здійснюються мрії особливо у таких старанних та миловидних парубків) Будь і надалі пестунчмком у своєї зірочки!
Я в обраному. Овва! Це стимулює неабияк. Дякую.
дотепно. і справедливо. а головне - в поезії таке тільки на краще, на успіх, бо і шарму додає, і краси-неповторності, і піднімає на особливий рівень. лише з тактом, з умінням вживати, доречно і в тему, до сюжету і образу.
і все має бути чудово у майстра з будь-яким словом
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У майстра - так! Я ж часто навіть зі своєю розмовною лад дати не можу... А цей вірш - не моя заслуга, просто спробувала заримувати те, що звучить довкола. Н-д: в нас на вулиці є сусідка - стара жінка, яка все про всіх знає і любить говорити ну просто до гикавки! ...її в нас так і кличуть "баба-триндичиха"...
Насправді наші діалекти, що відзеркалюють побут кожного регіону, мають свій незрівнянний шарм, якого не замінить найвитонченіше граматично правильне мовлення. Тільки (і тут ви безсумнівно праві!) треба вміти коректно і природньо вживати їх, тоді будуть живими, яскравими і доречними!
Дякую уклінно за ваше уважне прочитання: ваші коментарі допомагають мені краще зрозуміти саму себе)))
Цікаві думки. Живенько у Вас виходить дивитися по сторонах. Спостережливості і допитливості можна позаздрити. Слова далеко не все передають. Очі багато чого вміють. Міміка, жести. ще неправильнiша мова. Для "глухонімих". А там все. і відразу.
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
згодна з вами! Способів спілкування є безліч і міміка, погляди, мова тіла часом набагато переконливіша за все розмаїття слів! Люди, що змушені спілкуватись жестами (в силу певних обставин)чудово вміють передати свої відчуття, їм слова не потрібні - настільки щиро і яскраво вони "розмовляють"! І взагалі, головне не те, з допомогою чого ми спілкуємось, - а те, наскільки нам вдається порозумітись!
Щиро дякую за ваші відвідини! Мені дуже приємна ваша увага
Наше мовлення - віддзеркалення того оточення,в якому ми живемо, побуту, регіону. Головне, щоб люди розуміли одне одного, не залежно від того як і якою мовою вони розмовляють. Близько-близесенько й мені
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
цей вірш написала під враженням від зустрічі з давньою знайомою, яка переїхала до Києва, нахапалась там модних, жаргонних словечок і тепер верне носа від тої мови, яка була їй рідною з дитинства...Це найбільше засмучує, коли людина надто вже піддається впливу і забуває свої корені, а ще страшніше, коли відвертається від них! Дякую Вам за розуміння
Дуже правильно! Мова була би бідною і куцою без діалектів! Для прикладу - моя розмова з продавцем фруктів в Бердичеві. Я кажу: "Зважте мені пару бананів". Він каже: "Пару- це скільки?". Я у відповідь, подумавши, кажу "Пару - це три!" І купую три банани. Хоч це і не зовсім точний приклад діалекту, проте зміст зрозумілий. Нестандартність робить наше спілкування лише цікавішим! Ваш вірш дуже точно це передав!
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
надзвичайно вдячна Вам за розлогий коментар і небайдуже читання
Ми насправді в житті використовуємо лише вершечок айзберга багатств нашої бездонної мови..Чудово те, що кожен регіон, навіть наслений пункт має свої особливі "словечка", які активно вносить в ужиток щодня, - це не дає мові розгубити свої скарби)))))Рада вам