"Ідоли гинуть, руйнуються маси"
Вони високі, а почесть іх безславна,
І даремно зберегли себе в віках.
Простим людом, керуючи, ще здавна
Були відбитком, в зневолених руках.
Постать їхня лиш тінь з відбитком ночі ,
І обгорівши воскресали знову.
А людям не вистачало мочі,
Знести з під влади бридку ікону.
Гине ж істина, коли терпить зневіру,
Найвеличніше то є саме просте.
Правда ідолам, як смерть від рапіру,
Наче вбита та все ще проросте.
Та ідоли гинуть, руйнуються маси,
І як нам, плачевно, казало буття.
Ми зліплені, лиш з однієї пластмаси,
Від цього назад нам нема вороття.
Автор: Валерія Скубій
