«Боляче, як боляче!» -
Сльозами стогне душа щоночі.
Боляче, як боляче! –
Годинами розривається серце щоночі.
Ти вже ніколи не прийдеш в мій дім.
Пам`ять розвіяла спогад про тебе: ти дим.
Нас вже нема і нас знов не буде.
А ти і досі мій, я тебе не забуду.
Не любить не важко –
Важко любить,
А як можна любить
Того, хто покинув цей світ?
Не любить не важко –
Важко любить,
А як можна любить
Того, хто покинув цей світ?
Ти навчив мене літати,
Ти навчив мене кохати.
Ти навчив життю радіти,
Ти … тебе не можна не чекати.
А тепер тебе нема, а тепер тебе нема,
А тепер тебе нема …
А без тебе так боляче, а без тебе так боляче,
А без тебе так боляче …
Чому? Чому? Чому? –
Питання рве мій мозок.
Йому, йому, йому
Дарую світ казок.
Я назавжди па`ятаю день,
В який ти ввійшов в мою долю.
Тепер жовто цвіте осінь,
Зла, - щастя породнила з болем.
Не спати не важко –
Важко страждать, поки
Пам`ять рве сон
З дешевим вином.
Не спати не важко –
Важко страждать, поки
Пам`ять рве сон
З дешевим вином.
Ти навчив мене літати,
Ти навчим мене кохати.
Ти навчив життю радіти,
Ти … тебе не можна не чекати.
А тепер тебе нема, а тепер тебе нема,
А тепер тебе нема …
А без тебе так боляче, а без тебе так боляче,
А без тебе так боляче …
Ти … без тебе не можна літати …
Ти … тебе не можна не кохати …
Ти … без тебе не можна життю радіти …
Ти … тебе неможливо забути …
Ти …
15 липня 2010 р.
