Иван P.s. Не дотримувався рими, вона як
правила в житті , хотілося без них, без
рамок, і щоб можна було вдуматися в
кожен рядок...
Богдана
Надіюся таки подарував Бог
Із рук в руки, передавав,
або не в руки, у серце глибо'ко,
Не розумів, що за місце, вокзал?
тепер розумію - любити.
На білому пляма вина, червоних відтінків,
Від праски трикутники, сорочка сніжно-
свята,
Ти думаєш в душу падаєш просто тінню,
Ти тінь сворювати вмієш, бо ти і є душа ...
Пара тактів, серцевих скорочень мало, А три і часто, досить щоб нас зрозуміти,
Боюся щоб тебе зовсім не стало,
Благати очима, цілуватись, розходитись,
не вміти далі жити ..
Вплетене пахнюче волосся, в мої
вранішні думки, Вірю, тебе таки, подарував Бог,
Цілуватись і далі разом йти.....
Вплітай і далі, я чекаю наших дум'ок.
