– Привіт синочку мій коханий,
Скажи мені як добре спав? –
Спиталась у Андрія мама.
Подумавши малий сказав:
– Ти знаєш мамо дуже добре,
Хто б розповів, що в першу ніч
Так весело і гарно спиться,
То не повірив би в житті, -
Із за пеленок пролунало.
Упала, в мами вся щелепа,
Здавалось бачила усе,
Учора вже зі всім змирилась,
А ти дивись тут знов таке
Чого від нього ще чекати?
Від цього милого маляти,
Від вундеркінда, не дитя.
Якщо з таким можна рівняти?
І згодом тоже почала:
– Так, так синочку, стільки дива
Буває в нашому житті,
Що не вспіваєш дивуватись,
Але як добре, що тобі
Наснились гарні сни й веселі,
Тож ти напевне відпочив
Після вчорашньої пригоди, -
І усміхнулася собі.
Андрій дослухавши тираду,
Наморщив лоб, нахнюпив ніс
Та поскидавши всі пеленки
Таке сердешній відповів:
– Ти знаєш моя люба мамо,
Ми тут з тобою теревенем,
Але повір ми не самі,
Я бачив як ховався дядько
За шторою, у тім вікні, -
І показав маленьким пальцем,
У бік середнього вікна.
Під шторою блукали капці,
Якісь брудні немиті капці.
Хто ж там такий, у них стояв?
Піднялася цариця-матір,
Ще раз вдивилася в маля,
А потім стрімко і рішуче,
Направилася до вікна,
В руці нізвідки появився,
Важкий і в мить ту дуже грізний
Чотирьохсвічний канделябр,
Заворушилась стара штора,
Почулось шарудіння ніг
І з криком: – Тільки не вбивайте! –
Страшний й давно немитий карлик,
З під штори вирватися зміг
І пасти зразу ж на коліна.
Й схилившися додолу ниць
Та звівши на царицю очі,
Таке собі забелькотів:
– Царице зжальтесь, не губіть.
Не із своєї злої волі,
Не через примху знати все,
Я тут за шторою ховався,
Щоб бачити і чути вас…
– Мене сюди послала Фея,
Та що не відає жалю,
Що тішиться із ваших бід,
І їх на вас же насилає,
А звуть її, - й прошепотів,-
Всененависная Моргана…
. . .
ID:
573600
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 11.04.2015 08:01:24
© дата внесення змiн: 11.04.2015 08:04:41
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|
