Туман... Довкола ліг туман.
Не зрозуміти, що і де,
Куди моя країна йде
І хто веде її у мряці.
Чи той якого вибирав,
Я ж чув як він присягу дав
І вірив іншого немає.
Невже помилка, все дарма
Й тепер ми ніби ті ягняти,
Що на заклання повели,
Сліпі, тихенькі та сумирні.
А може ми і не сліпі,
А може хтось зі сторони
Навів вже порчу на країну,
Наслав на неї ту ману,
Що тягне ближче до обриву
І шепче нашим можновладцям,
Як буде правильно і краще
І що війна то не війна,
Що ми слабкі ще для звитяги,
Коли прийде російський цар,
З своїм як хмара грізним військом.
І правильніше вийде нам
Зробити вічне перемир’я
Де крові менше вже буде,
Де стануть поміж ворогами
Чужі, закликані варяги
Щоб принести на землю мир
І буде добре Україні.
Та ось питання:
Дальше що?
Невже ж все стане як в сусідів
І не вернути вже своє,
І посічеться Україна,
Й піде границями розбрат,
І все посиплеться й руїна
Стоятиме на тому місці
Де був раніше славний град,
Нездолана ніким фортеця,
Що Україною звалась.
А поки що один туман.
Не зрозуміти, що і де,
Куди моя країна йде
І хто веде її у мряці…
