Зажратий ситий Егоїзм
Залитим кров’ю світом править,
Бо його батько Прагмати́зм
Завоював усі держави.
Брехню призначив Віщуно́м,
Недбалість слідить за порядком,
Бюджет очолив «Еконо́м
На людськім ща́сті та достатку».
Порядність обізвали злом,
Надійність вислали з країни,
Турботу стра́тили гурто́м,
А Честь замурува́ли в стіни.
Зміцніло царство, розрослось,
Цар Егоїзм почав радіти!
І так вже фа́йно удало́сь:
У нього народились діти!
Такі беззахисні, смішні:
малі, пика́ті, безпорадні,
Спокійні, зовсім не страшні
І не бридкі, а ще й прина́дні.
Дві до́ньки – схо́жих два лиця́:
Байдужість і Немилосе́рдя.
У грудях - кам’яні серця́ –
Безжально, непохи́тно, тве́рдо.
Тож згодом виросли вони
Й онуків діду народи́ли:
Численні до́ньки та сини́
Планету гу́сто засели́ли.
Недбалість був найста́ршим з них –
Досто́йний син своєї ма́ми:
Байдужий до проблем чужих,
Ма́рив лиш власними ділами.
В Немилосердної ж доньки́
Знайшовся син Холоднокро́вний –
З його нелегкої руки́
Вкрай зіпсувався світ гріхо́вний!
Тож після нього й почали́
Народжуватись зло́сні діти,
Котрі на землю притягли́
Пекельні муки з то́го світу.
Знева́га, злість, безкарність, лють,
Жорстокість, не́нависть, безжа́льність –
Вже кров людську, як воду, п’ють,
Життя знецінене – в бана́льність.
Убивства, звірства, терори́зм –
Вже но́ве пра́вить покоління.
Знущання, геноци́д, сади́зм –
Кінець усякому створінню…
Все, що посієш – те й пожне́ш:
Закон відомий всім на світі.
Якщо з Байдужістю живе́ш –
Згада́й, які у неї діти…
5.04.2015
Відчувається не тільки життєва мудрість, а й здатність глибокого мислення, вірніше, осмислення всього того, що відбулось і відбувається з людством. Дякую за вірш. Обираю.
ПВО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, шановна Ганно. Ваша підтримка здатна дати цим словам торкнутись розуму інших людей.
А я б за такий відгук вклонився Вам ще нижче, так долівка не дає 
Дякую.
