Це місто спить. Оглухла тиша,
Тремтять кармічністю зірки.
І шарудять, неначе миші,
Дерев погаслі маяки.
Напіврозчинена фіранка,
Ковтає темряву густу,
Думки товчуть, товчуть до ранку,
Густу панельну темноту.
Їм полетіти б в верхогір’я ,
На променевий променад,
А так – лоскочуться сузір’я.
Хитка примарність колонад.
І,пробираючись до кави,
(глуха і довга нині ніч)
Вони громадяться в анклави,
З недавніх денних протиріч.