Під прикриттям патріотизму
Ми далі нищимо Вітчизну.
Безмежно вдячні ворогам
За допомогу в цьому нам.
Чи дійсно ми когось кохаєм,
Про когось думаєм,чи дбаєм.
Чи справді нас болить душа,
Чужу недолю возвиша.
На сході палять і стріляють
На заході в танок ідуть.
Півкулі наші засихають,
Не розуміючи цю суть.
Ми божеволієм думками
Стрибаючи у боротьбу,
Все ж залишаємось рабами
Своїх амбіцій і табу.
Клянемо всіх авантюристів
За заподіяні проблеми,
Не знаючи,що то лиш листя
На гілці стовбура системи.
Х…ло, х….ло ми кричимо.
Ла,ла,ла,ла звучить усюди.
Себе ж самі женем в багно,
Інтелігентні,добрі люди.
Чужих гріхів в нас повний рот,
Плюємось ними в спілкуванні.
Хто проти цього–ідіот.
Такому місце-у вигнанні.
Так прагнем світ перемінити
Лиш постами у соц.мережі
В реальності ж, і далі гнити,
Сідіти в хаті, як у вежі.
Якщо десь збрешем–не біда,
То все-ж-таки лише слова.
Біда, що віримо в брехню,
А правду шлем за маячню.
Ми патріоти до межі
Городу власного і хати.
Якщо ж порушити її,
Почнемо сильно скавучати.
У світу просимо одно,
Щоб дали ще нам копійчину.
Відмити з губ своїх лайно,
Й купити ще одну хатину.
Під прикриттям патріотизму
Ми далі нищимо Вітчизну.
Щораз чекаючи біди,
Нам щастя так і не знайти.
Як це все сумно!
