Знов я кнопки телефону
натискаю, натискаю...
чи то тисну я занадто,
не одразу попадаю...
чи хвилююсь, чи то ні,
чи скоріше, нетерплюю
ось, гудки, чекаю, і...
Ось! Твій голос знову чую.
Розмовляймо. Як ти там?
Все гаразд? Сумуєш знову?
Розкажи про щось мені,
неважливий зміст розмови.
Слово за слово - і я
вже літаю у нірвані,
я в гіпнозі, і моя
сутьність з"їдена словами.
Я - не я, я в хвилях тембрів
розчинивсь, і в них купаюсь.
Зосередитись не можна,
хоч і дуже намагаюсь.
Говори... Ти щось спитала?
Зосередитись негайно...
Як це важко... Як замало
ти співала дуже файно...
І про що була розмова?
Хайо грець, хіба важливо?
Я почув тебе - і знову
Почуваюся щасливо.
Yurko Okhapkin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Склероз, потерянность во времени, невнимательность к окружающей действительности, в сочетании с потерей аппетита, нарушениями сна и крайней возбудительностью. Диагноз?
Здорово передано,думаю,многим знакомые минуты тел.разговоров,по завершении вдруг открывающих нам невероятной секретности тайну - склероз 
