Жовто-синім мереживом сукню прикрашаю,
Свого милого з походу додому чекаю...
Та щось не йде,забарився мабуть у дорозі,
Чи піднятися на ноги від кулі невзмозі...
Знову я не сплю ночами, з небом розмовляю,
Та у всесвіту спокою для душі прохаю
І щодня та щогодини на звістку чекаю
Та поїзди, що зі Сходу, ходжу зустрічаю
Хтось говорить, що бувають безвісті пропавші
Чи в полоні у ворога мучаться нізащо...
Та не вірю я в ці байки знов йду зустрічати
З Перемогою вернеться любий мій до хати...
А я ж його в новій сукні буду зустрічати
Жовто - сині мережива будуть вигравати
Колір сонця й колір неба будуть зігрівати
Два серденька закоханих, й нас не розєднати.
