(За мотивами віршів моїх друзів)
У кожному вірші – цікава тема,
Метафори з’єднались в діадему,
І почуття й емоції фонтаном -
Душа розквітла сонячним тюльпаном…
Цитринний кіт – для нас це дивина,
Хоча багато є відтінків у цитрини,
Наприклад, зовсім інший на картині,
Але цитрин – не тільки жовтий і лимон,
Буває також він медовий і шафранний,
А також навіть золотистий «браун»,
Цитрин – це, перш за все, дорогоцінний камінь…
Війна весну не може зупинити,
За нею скоро прийде плідне літо,
Не всюди зарясніє колосками жито,
Але не дивлячись на це,
ми будемо радіти й жити!
Моя душа у сьогоденні заблукала і розгубилася,
а зболіле серце на дрібні друзки розбилося -
ніяк не зберу до купи уламки душі знедоленої...
Невже ми гадали, що танки й гармати
будуть рідну Україну й людські долі шматувати…
Звичайно, мій біль не такий, як у тих жінок,
що втратили сина, чоловіка чи брата,
але я, не менше ніж вони, вдень і вночі молюся,
щоб кривдникам і бандитам прийшла розплата…
«Що далі вдіяти?» - звучить риторично
і, до певної міри, для мене незвично…
Раніше ми знали, як жити далі…
А зараз звертаємося до Бога, до неба
і, як ніколи до цього, нам підтримка моральна треба…
Весь час на очах сльози, чи то від вітру весняного,
чи від сумних новин, хоча й інших достатньо причин…
То сонце яскраве на небі, а то холодний свинець,
здається втікають хмари кудись навпростець,
налякані війною, як і люди…
Відчай, біль, гіркота і муки розривають груди…
Я щодня молюся, звертаюся словом до Бога,
щоб зажили рани не тільки на тілі воїнів і мирних жителів,
а також рани землі, щоб встали із руїн міста і села,
і щоб знову наші люди були радісні й веселі!
На цьому світі всі ми тимчасово,
але початок всіх початків було і буде слово...
Впізнаю ці експромти... Рада, що у такий складний час, не зважаючи на довге мовчання, натхнення все ж повернулося до Вас і Ви знову почали зігрівати нас своїми віршованими відгуками!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Маю надію, що Бог дасть мені сили і натхнення цієї весни повернутися до написання віршів, як це було раніше....
Дякую, Наталочко, за слова підтримки
всё заживёт однажды...зарубцуется...
когда-то...не сегодня...не сейчас...
и будут мирными дома...дороги...улицы...
конечно,под цитриновый нюанс...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не тільки я, а всі люди чекають на те, що закінчиться війна в Україні! І знову наше життя буде мирне, щасливе та спокійне...
Дякую, НАТАЛЮ, за чудовий поетичний експромт
Рада, що у такий складний час, не зважаючи на довге мовчання, натхнення все ж повернулося до Вас і Ви знову почали зігрівати нас своїми віршованими відгуками! 
