Пробач,але я помираю.
Як хочеш,побудь ще зі мною.
Зроби мені чашечку чаю,
Торкнися чола рукою.
Ти знаєш,я промінь шукала,
Та сонце моє давно спалене.
Я жити хотіла,а кисню так мало...
Шукала себе-не знайшла.Нема мене.
Пробач.Я зникаю,мов сон,я тьмянію,
Згораю й ніщо не врятує.
Спали всі вірші мої,знищ мою мрію.
Я хвора смертельно і час не лікує.
Пробач,але я помираю.
Не впустять до пекла,не впустять до раю,
Я падаю вниз,
Де болото і слиз.
Спали мої крила,я вже не літаю.
Процитую Кипелова:
"Пока ты жив ,не умирай,
На этот мир взгляни.
У многих здесь душа мертва,
Они мертвы внутри.
Но ходят и смеются,
Не зная,что их нет
Не торопи свой смертный час,
Она сказала мне.."
Miss Devil відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"...Там,высоко-нет никого.
Там так же одиноко,как и здесь".
А може йому лише померти б з тобою...?
Викликає невідомі почуття, сильно...
Miss Devil відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Процитую Жадана:
"Яка між нами різниця?Як між приголосними й голосними.
Усі готові сприймати смерть,якщо це буде не з ними".
А взагалі радує,що люди задумуються про такі речі.Дякую тобі)
