|
Мамо, не плач, витри сльозинки,
Бачиш на небі ясний промінець,
Життя починай із нової сторінки,
Чуєш, рідненька, це ще не кінець.
Той промінець всюди буде з тобою,
Куди не поїдеш, куди не підеш,
Матусю, прошу, не дружити з журбою,
У сон твій прийду, коли ти заснеш.
Не встигла ти стати бабусею, мамо,
Бог вділив часу мало мені,
Коса посивіла твоя дуже рано,
А катові руки по лікті в крові.
Квітуча весна не за горами,
Із вирію птахи рушають в дорогу,
Летіте, рідненькі, в садочок до мами,
Своїм щирим співом вгамуйте тривогу.
Все буде так, як було і до нині,
Знов забуяє у лузі калина,
Я віддав, мамо, життя Україні,
Терпіти знущання було вже не сила.
Коли заспіває наш соловейко,
Вийди послухай, витри сльозу,
Я тут, мамо, зовсім близенько,
Разом з тобою зустріну весну.
Дощиком рясним на коси впаду,
Так приголублю тебе, моя мамо,
Променем світлим я їх підсушу,
Прошу усміхнись – сонечко встало.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/982-proshchannya-z-nenkoyu.html
ID:
568014
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 20.03.2015 11:24:47
© дата внесення змiн: 20.03.2015 11:24:47
автор: Антоніна Грицаюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
