Сорок п’ять - пробігло,мов хвилина,
В ритмі скерцо пролітали дні,
Від родини , виросла родина,
І життя прожила , наче в сні.
А весна все крила простягає,
Та до них не можу дотягтись ,
Бо вже дочка у веснянки грає,
Красень син , дорослішає в мить.
Що ж і літо майже за плечима,
Осінь шле в листах своїх привіт,
А роки збігають беззупинно,
І не встоїть перед ними світ.
Не сумую зовсім за роками,
Головне не скільки,як прожить.
Тільки Богу дякую і мамі,
Що змогли на світ благословить.
Хоч весни я крила не дістану,
Та надійне в мене є крило,
Це кохання перше і останнє,
Що до мене із Небес прийшло.
І за все я Господу вклонюся,
Як захоче,дасть донести хрест.
Зі сльозами щиро помолюся,
Підкоряти піду Еверест.
08.03.15
Лесю, ви щаслива та талановита людина, за вас можна порадіти, отже ви заслуговуєте на родинне щастя, ви його самі влаштували, дістало життєвої мудрості, хай щастить!
леся квіт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада Ніколь Твоїм візитам ,велика подяка за вітання
Як ми з Вами сьогодні проспівали свої вірші дуетом. Щось накликало подібні теми, Лесю.
Спасибі за чудовий вірш - здоров'я Вам і доброго весняного настрою!
леся квіт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Роки мої , мої ви бистрі птиці,
Чому так швидко пролетіли ви? Дуже гарний вірш .
Тільки у нашому віці можна зрозуміти глибину його змісту , бо ж "молодість не вернеться , не вернеться вона".
леся квіт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00