Я пам'ятаю це і пам'ятаю нас.
Я пам'ятаю ми. Ліси і річка.
І пам'ятаю яблуню оту.
Оту що там, хоч це й дрібничка,
Все пам'ятаю на лету
Я знаю ти. Чудова.Милосердна.
І як прекрасно ти тоді вела́,
І та пригода,наша,недаремна,
Вона,як ти, тоді ще більше зажила.
Я вірю,нам ще доля посміхнеться,
Рахую час я до небес,
Я пам'ятаю,як те місце зветься,
Пагорб наш. Він ще не щез
Люблю згадати як пташки співали.
А у небі тихо хмари йшли.
І яблука оті,які разом збирали
А ми веселі над усе були
Дзвонив надовго й щогодини
Я розказував байки.
Все про любов,все без упину,
Ба навіть часом ще казки
Ти слухала. І часом говорила.
І ніжним дотиком торкалася лиця.
Моє лице. І я на крилах.
І розквітали всі місця
А річка як чудово танцювала!
Як ганялися по ній вітри!
Як ми щасливо бігали ,стрибали,
Здавалося на світі тільки ми
Галявини повсюди оживали:
В моїх очах навколо щастя
Та я не знав ,як ти не знала,
Хто посміє його вкрасти.
Тихим темпом радість зникла,
Позамикалися сади,
І пагорб наш усе засипав,
Ще й долляв туди води.
В мить нерадісну,сумну,
Вже нема кому й прийти,
Чорт!немає тишини йому.
Якусь би істину знайти
І ось сидиш ти перед мною,
Не закриваючи очей,
Загублена. Окутана імлою.
Я — в забутті серед ночей
І в миті заздрісні,весною,
Я б і знову докучав.
Жаль. Не я тепер з тобою.
Жаль.
А я тебе кохав.
