Не красуня, але й не чудовисько,
Ішла містом вечірнім дівчина -
Ішла гордо, повз вічне збіговисько
З теплим вітром і місяцем звінчана...
Не скарбів не несла, ні придАного,
Тільки мрії безмежне сяєво,
Тільки душу, шипами зранену,
Тільки серце, на два розкраєне...
І брела навпростець грозами,
І босоніж брела калюжами...
Тільки верби з гнучкими лозами
Не бували до сліз байдужими...
Навздогін їй летіли камені,
І зловтіха лилась отрутою...
Два крила ледь кровили зламані
За інакшість її спокутою...
Йшла за місто бруднюче смілИво -
Де дорога кінчалась прірвою...
Крок останній... І сірість в'їдлива
Вже невладна над птахою білою...
...Не красуня, але й не чудовисько-
Просто трохи інакша дівчина -
Стала лебедем над збіговиськом
У призахідних сонця промінчиках...
хто краще скаже про жінку, ніж сама жінка? хто краще неї її душу пізнав, сокровенне прийняв і в собі втішив, хто всіх красивіш скаже "Я - Жінка!"????
якого жалю маю, що і сам тут часто не буваю, пропускаючи ці шедеврики, і голосу рідко вашого чую, голосу красивого, повного поезії, майстерного і сердечного?
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як приємно, що все-таки знаходите час на мої витребеньки! Дякую, Касьяне!
І перекликається цей вірш-біль мені із нашою дівчиною, що стала на залізне крило, а з неволі може повернутися птахою білою,але не скореною,чи не так? Вірш чудовий!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я теж над цим думала.... знаєте, можна читати і в такому контексті...
ДЯКУЮ!!!
ДЯКУЮ!!!! Рада Вашому візиту! 
Вірш чудовий!
