Зайшла на подвір`я шкільне і спинилась.
Все так, як колись, школи гомін дзвінкий.
Усе, як учора! Чи може наснилось?!
Що вже не повернеш щасливі роки.
Замріяний сад, в нім каштани, берези.
І яблунька! - Здрастуй! Згадалось мені,
Як всі ми юрбою колись на перерві
До тебе по яблучка бігли смачні.
Хоча пролетіло вже років багато,
Та все пам`ятаю, як вчора було.
Злетіла між інших свій шлях обирати,
Я звідси! Щоб стать на своє вже крило.
Як вчора, дзвенів ще дзвінок тут для мене.
А ось вже і зрілість у дверях стоїть...
Лишилось далеко дитинство зелене,
Життя швидкокрилою пташкою мчить.
Та серце прискорено стукає в грудях,
Коли я у школу приходжу свою.
І риси знайомі шукаю у людях,
І наче в далекім минулім стою.
Летить швидко час і його не спинити.
Чим старші, тим більш помічаємо це.
Стежками дитинства, вже іншим ходити,
А нам - не зайти більше в те озерце.