І знов війна,війна прийшла страшна,
І хлопців кличуть молодих до бою.
А їхнім матерям рана тяжка,
В душі,край переповненої болю.
Бо ж наче вчора бігав хлопчик біля хати,
Грав у м'яча,із друзями проводив час.
Та вже сьогодні на війну час вирушати,
Бо кличе Батьківщина на свій захист і на наш.
І вже сивіє в неї голова,
І в зморшках лице й руки.
Бо дуже вже пережива,
Всі ті страшенні муки.
Сумує мати тоді,плаче,
Не спить ночами більше.
І сенс життя зникає наче,
Життя стає все гіршим.
Та,може,прийде щастя в дім:
Живий син повернувся!
І наче,сам тоді Бог їм,
На радість усміхнувся.
Та й нам не оминути горе..
І гинуть хлопці там.
І серце ниє в них від болю,
Так сумно матерям..
Бо разом з сином помира,
Частина серця мати.
І розривається душа,
Від тяжкої утрати.
Герої теж,ті матері,
Чиї сини солдати,
Які вмирають на війні,
Хоч рано їм вмирати.
