Чи то в гаю кує зозуля,
Від вітру хилиться калина,
Співає дівчина сумної-
То плаче рідна Україна.
Матуся сина шле до бою,
Впадає з болю на коліна,
В дорогу дальню йти готовий,
Бо плаче рідна Україна.
Де смерть синів косою косить,
Роз'ятрена страшна руїна,
Ворог лютує- кров пролита,
Там плаче рідна Україна.
Живемо мов би у тридцятих,
Убогий люд,страшенні ціни,
Знов хочуть голод нав'язати,
Де плаче рідна Україна.
Біда посіяна чумою,
За владу мусить люд вмирати,
Ні, ми не станем на коліна,
Хоч плаче рідна Україна.
Удома,не на панщині ж бо ми,
Надія й віра не загине!
Із нами Бог,із нами молитви,
Той день близький-воскресне Україна!
Якщо нема в народу державної свідомості, ніяка держава не складеться. Буде лише одно - споконвічна руїна. Нажаль, в українцях переважає хуторянська (не державна) свідомість.
Леся Утриско відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
