UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Ігнатова: Я досі вірю в те, чого нема… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ м-ч, 19.07.2015 - 02:53
Мне очень нравится,Ваша,поэзия(ДУШЕВНАЯ,ТЕПЛАЯ,СВЕТЛАЯ),но..СЕГОДНЯШНЯЯ проза,просто покорила...расположила верить в Добро,Чудо,Любовь...Тронула тайна Мотылька и Ваша задушевная беседа с ним...НАДО ИМЕТЬ ОГРОМНОЕ СЕРДЦЕ И НЕЖНЕЙШУЮ ДУШУ,ЧТОБЫ УСЛЫШАТЬ ТЕХ,КОГО ПО-СУТИ УСЛЫШАТЬ НЕЛЬЗЯ(Мотыльки обычно молчат о своих чувствах..)! Чудо-чудесное! Спасибо,Вам,за него!   ...так захотелось сделать что-нибудь приятное,Вам!     Нежную песню пропеть конопушкам на чьём-то носу, Каждую ночь, издалИ, Мотылёк прилетает к окну... С крыльев мохнатых стряхнуть на улыбку из Сказки росу, Ножки согреть, нашептать заклинанья к Волшебному сну: - Спииии...Сладко спиии...Пусть невзгоды и горе уйдут! Пусть завьются в колечки иголки вчерашних обид! Пусть несут, Тебя, крылья! Свобода и Счастье там ждут- На цветущей поляне, средь Солнышков, сказочный вид!   
Serg, 01.04.2015 - 13:15
 Давно вже вірю в те, чого нема... Мій дивний світ - Кохання геніальність... Лиш ніч думки спокутує німа Й пітьмою розчиняє ірреальність... Я сам-в-собі, пробачте за таке, Суб'єкт трансцендентальної науки, Можливо, перевтілення тривке В зухвалі ще до-Кантові сполуки?.. І в світлі абажурності думОк Під музику зіркової палітри, У римах підіймаюсь, мов димок, Катренами ромашкового світу... Напівбемоль чи зраджений дієз? А, радше, квант мелодії невпинний, На крилах мрій у маках серця щез, Щоб відродитись попелом невинним... Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ця дивна віра в-те-чого-немаУ кожнім з нас пульсаром тихо б'ється... Втрачає силу темна ніч німа, І оживає диво-пісня серця... Ховаємось в собі... Жорстокий світ Занадто ранить і зриває крила... А в нашім світі ще трива політ... Там проростає наша віршосила ... І цей вогонь зігріє в холоди, Він осяває наші очі й долі... І ми лишаєм з пролісків сліди В засніженім, схололім зимополі... 
Циганова Наталія, 22.03.2015 - 15:30
Не бывает,что чего-то нет...есть,что оно - было...и пока память по нему дышит - оно есть...даже пепел...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мабуть... ДЯКУЮ, Наталочко!
Darine Dragomanova, 20.03.2015 - 15:28
такий палкий вірш!!!  в те, чого ніколи не буде, можна вірити цілу вічність..... та може, це і є натхнення 
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хто зна... можливо... ДЯКУЮ за відвідини!
*SELENA*, 28.02.2015 - 09:40
 ..... ми (більшість) часто віримо в те чого нема (нажаль)  а вірш гарний для Вітру   
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
віримо... живемо у своєму світі.... ДЯКУЮ!!
I.Teрен, 27.02.2015 - 21:31
Це прекрасно - мати і вміти висловити такі передвесняні почуття. А вітрові - і цього досить.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
особливо зимовому.... а весняному ще напишу, мабуть.... ДЯКУЮ!!!
Потусторонний, 26.02.2015 - 11:10
Эмоциональное состояние автора вызывает опасение, однако стиш безусловно хорош. Как-то тяк...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
то все голоси у моїй голові...   ДЯКУЮ!!!!
Анатолійович, 25.02.2015 - 15:32
Цей гарнючий, хоча і сумний вірш, є, мабуть, результатом весняного авітамінозу і недостатньої кількості сонячної ласки...Скоро вона на нас проллється у безмежній кількості і подарує зовсім інший настрій, віру-надію-любов і вірші! І ми їх чекаємо від твоєї щедрої талановитої душі з нетерпінням!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так і є, пане знахарю! Ось пригріє сонечко Заспане віконечко, Серце оживе! Де й хандра та дінеться - Геть від Люби кинеться! В радість позове! (хай простить моє нахабство Глібов.... ) ДЯКУЮ!!!!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
сердечно ДЯКУЮ, Надіє!!!!
Надія Рубінська, 25.02.2015 - 08:46
Любашо, ємно, чаруюче до щему. Вам завжди вдається знайти такі метафори, що падають прямо в душу й серце.  НАСНАГИ! ТВОРЧИХ УСПІХІВ! ЛЮБОВІ! 
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро ДЯКУЮ, пані Надіє!!!! Ви завжди заходите сонечком у мій куточок! Світлої Вам весни!!!
Наталя Данилюк, 25.02.2015 - 08:43
Чудово описані внутрішні метаморфози напередодні весни! Прекрасна поезія! 
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ, Наталочко!!!! Завжди приємно тебе бачити!!!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ага... є таке.... ДЯКУЮ!!!!
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
До великої душевності ще й майстерність