Зігрілась хата на лютневім сонці,
Проміння хаті гладить сиві крила –
І радісно ясніються віконця,
І в мріях хата над селом злетіла.
Вглядається на вулиці й обійстя:
На кладовищі ж спить її хазяїн
І кожну зиму сніг та жовте листя
Найдовший сон у діда зігрівають…
А бабцю у хатини вкрало місто,
Ще й кіт мишей ганя за бур’янами –
Утік давно від онучаток свисту,
Що всіх котів вважають шпигунами,
Що навесні приїдуть – гостем діло,
Щоб ковдру з листя дідову спалити,
Щоб ще на рік підправить хаті крила,
Щоб у садку насіять нові квіти…
А взимку в’юга з хугою у хати,
Морозять вікна й стіни в ночі сині,
І сил нема в оселі їх прогнати –
Лиш сонечко купа її в промінні.
05.02.2012 року
