Світ наш – цінність крихка,
І залежить від кожного,
А межа так хитка
Між: ми є і нічого…
Не цінуєм, що є,
Здатні прагнуть чужого…
Чи цей гріх нам мине?
Чи нас пустять до Бога?
А наш світ розколовсь
Навпіл: «до» і на «після»,
Воювать довелось
На своєму обійсті…
І ховаєм світи,
Що згоріли дотла,
Наші хлопці-брати,
Їх втягнула імла…
І летить увесь світ
У цю прірву за вами…
Ви залишили слід,
Щоб ми долю здолали…
глубокое стихотворение, Ира. к сожалению на этой земле всегда шли войны, и к сожалению люди редко задумывались почему это происходит, а если и задумываются, то почти всегда делают ложные заключения и обвиняют кого-то другого...мы НИКОГДА не ищем причин в самих себе, а тех кто призывает нас это делать мы распинаем.
помните Шевченка -
лихие давние лита,
тоди повисылы Христа,
й тепер не втик бы сын Марии...
простите, что на суржике и по памяти.
kostyanika відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибо, Володя!.. причины возникновения войн всегда описывали историки... как-то повелось, что тех, кто защищался всегда оправдывали... но наш мир уже никогда не будет прежним...
Так, не цінували те, що мали...
Іро, може краще в останньому катрені, в першому рядочку замінити "і летить і весь світ" на "і летить увесь світ"? Пробачте...
kostyanika відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пробачте... 
