Сергій Нігоян. Перша жертва
Такий чорнявий, молодий, вродливий…
А там – вогонь, і дим, свинцевий град!
Захисники - в жахіть бурхливій зливі!
А він вже не повернеться назад…
Вірші читав вкраїнські небайдуже.
Молився на Майдані повсякчас.
Такі от запальні і чисті душі
З пекельного вогню рятують нас.
Не повернути… Не відкриє очі…
Не дочекались рідні юнака.
Пішов у вічність шляхом проти ночі.
Таких прикрити… тягнеться рука…
23.01.2014
Учасник Євромайдану з 8 грудня 2013 року. В одному з інтерв’ю пояснював свій приїзд на Майдан так: «…не зміг спокійно спостерігати, як «Беркут» побив тих студентів, таких самих громадян, студентів, як і я».
На Майдані був охоронцем, жив у наметах разом з протестувальниками з Львівської та Івано-Франківської областей, а також у Будинку профспілок.
У грудні 2013 року із Сергієм записали відео на тлі барикад, де він читає поему «Кавказ» Тараса Шевченка.
Загинув 22 січня 2014 року від поранення свинцевою картеччю під час подій біля стадіону «Динамо» на вулиці Грушевського. Йому було всього 20 років.
Звання Герой України з нагородженням орденом «Золота зірка» (21 листопада 2014 року, посмертно) – за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних принципів демократії, прав та свобод людини, самовіддане служіння українському народові, виявлене під час Революції Гідності.
