Я десь її згубила...
Падав дощ, а може сніг,
Сліди у просторі розмиті, не знайти...
Я десь її згубила,
Серце рве гіркий мій сміх,
Завчасно, не впізнавши, можу і пройти...
Я десь її згубила,
Прибирала...навмання,
Закинула... мабуть, непотріб... за поріг.
Я десь її згубила,
Вона, знову... маячня?
Стоїть на перехресті двох чужих доріг...
Я десь її згубила,
Бо хотіла віднайти,
Довершеності блиск та неповторність форм.
Я десь її згубила,
Треба прірву перейти,
Всевишнього прошу, нехай минає шторм..
Я десь її згубила...
Може, плаче у кутку
Сльоза не падає, зависла і тремтить.
Я десь її згубила,
Тільки кладочку хитку,
З прощення помилок, продовжую мостить...
Я десь її згубила,
Я знайду...
08/02/2015/
вот и хорошо, що только образ) не пугайте меня так больше)
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Скажете тоже...чем я Вас могла напугать?Думаю,если бы я ее потеряла в реале,вряд ли смогла бы хоть что-то написать...Просто на душе кошки драили полы,когда сочиняла то,что сочиняла...
Ваше неравнодушие меня пробрало,Лена...Это такая редкость по нынешним временам.Дай Вам Бог!
Я десь її згубила...
Може, плаче у кутку
Сльоза не падає, зависла і тремтить.
Я десь її згубила,
Тільки кладочку хитку,
З прощення помилок, продовжую мостить...
...ну в самое сердце...
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я десь її згубила...Серед зір...
Самотня плаче дрібнодощвітрами.
Лиш ти мені,лиш ти мені повір,
Що прірва пролягагає поміж нами...
Я десь її забула.Замела
Зима колючим снігом прірву тую.
Обірвана.Самотня...Та змогла
Міст перейти,де Вас я не почую...
А Ви мене кохали!Боже мій!
Обцілували душу до нестями!
...Стояла попід прірвою без мрій,
І впала аж на дно глухої ями...
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00