Взяла його годинник,глибоко вдихнула,
Життя пройшло,як старий кінофільм…
Вмостилася у крісло,взяла лист паперу,
Виводить криві літери,немов птахів:
«Привіт.Тобі пишу,
Хоч знаю-не відправлю…
Пробач,що довго так мовчала
Думала ,що розповісти та-не знала.
Роки біжать,я їх не здоганяю,
Спина болить і чую тільки тишу,
Сходить до лікаря сусідці обіцяю,
Та старість не хвороба-відбрешу…
В очах так сіро,але пам'ять не втрачаю,
Я пам’ятаю кожен день і кожну мить ,
Тебе у снах щоразу зустрічаю,
Від цього в серці щось щемить…
От і зарез ти зі мною,
Сидиш напроти,п’єш свій чай …
Ніжно гладш моя коліно рукою,
Розповідаєш,як пройшов день-все як зазвичай.
А ось недавно я згадала,
Як ми запалювали свічки,
Пили «Боне» і довго розмовляли…
Спостерігали,як небо покривали зірки,неначе світлячки.
А пам’ятаєш як ми побрались?
Були ще молоді ,такі дурні…
Ніколи ми назад не озирались,
Ти завжди дарував щастя мені…
Я захворіла,пам’ятаєш?
Ти біля мого ліжка просидів всю ніч,
Я бачила,що ти переживаєш,
Від того і журавликів з паперу приніс…
Як в тій легенді,думав-допоможуть,
І я одужала,бо вірила тобі.
Я тих журавликів бережу досі,
Нехай в труну положать їх мені…
Так довго я боялася згадати,
Тей день,коли залишив ти саму …
Та я втомилася собі брехати,
Мені здається,скоро вже до тебе я прийду…
Я не плакала тоді-дивувались люди,
Та чому повинно бути горе на лиці?
Біль переповним мої груди,
Він вилився в моєму криці..
Це останній мій лист-відчуваю,
Я у скриньку його покладу,
Скільки писала тобі,вже збилась,не знаю…
І у книжці твоїй закладинку зроблю…
Т.Ю
ID:
558131
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 08.02.2015 11:48:59
© дата внесення змiн: 09.02.2015 10:52:06
автор: Юлія Терен
Вкажіть причину вашої скарги
|
