Надто багато навколо вже крові.
Сестро у чорному, доки ще будеш
Душі збирати в своєму подолі?
Надто багато. Диви, бо розгубиш.
Досить, спини цю агонію люту.
Доки ще будеш стихійно косити?
Скільки ще має загинути люду,
Щоби твій голод уже насити́ти?
Надто багато уже овдовіли.
Діти, поламані горе-війною,
Плакали так, що аж хмари сиві́ли.
Сестро, отямся з своєю косою!
Скоро не буде куди вже ховати.
Землю – і ту вивертає від гніву.
Скільки так можна країну ламати
Й клеїти знову на місці надриву?
Надто багато навколо вже болю.
Висохли навіть не сльози, а очі.
Зціпивши зуби, благатиму Долю,
Може, почує молитви жіночі.
06.02.2015 р.
Чудово пишете! Глибоко, болісно і майстерно. Не змогла збагнути одразу: кого Ви називаєте сестрою? Сусідка – так, але сестрою вона не була НІКОЛИ. Всю історію існування, Московія заливала кров'ю Україну. Тепер історичні архіви відкриті, правда стає всім відома...
Альбіна Кузів відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибі... Чому сестра? та бо народи наші братерські, томі і сестра... кров наша перемішана роками, навіть в мене батько родом з Росії, хоч уже 30 років живе на Україні і говорить чистою українською мовою... і таких сімей дуже багато...
хоча, скажу чесно, мала на увазі Смерть, а не Росію... дякую, що відкрили для мене нове бачення моєї поезії
Глибоко, болісно і майстерно. 
Не змогла збагнути одразу: кого Ви називаєте сестрою? Сусідка – так, але сестрою вона не була НІКОЛИ. Всю історію існування, Московія заливала кров'ю Україну. Тепер історичні архіви відкриті, правда стає всім відома... 
Кожен рядок - вулкан... і відшліфований діамант водночас! Дякую Вам за майстерність! 
молимось за МИР 
