|
(За мотивами «Книги Іова»)
А
Що в людини найдорожче?
«Життя», - один каже,
Другий мовить вже: «Здоров’я!»
Третій: «Ласка божа!»
1
Мав Іов собі на світі
В ласці божій статки:
Трьох дочок і сім синів,
Живності багато.
Тисячі овець, верблюдів,
Воли та ослиці,
Повно послужного люду,
Юнаки й дівиці.
Був великим він на Сході,
З дітьми пили й їли,
Щось давали і народу
Щоб на них робили.
Добрий був, богоязливий,
Щедрий на пораду,
І ні разу в час щасливий
Господа не зрадив.
Бог любив свого раба
За віддАність щиру,
Приумножував стада
Та беріг від звірів.
3
До Бога прийшов Сатана,
Землю всю оббігши,
«Від Іова кращого нема», -
Каже Бог, присівши, -
Праведний і справедливий,
Робить добрі справи,
Боголюбивий і богобоязливий,
Зла не втнув ні разу!»
«Незадарма він такий, -
Сатана тут мовив, -
Бо багатим ти зробив
Його рід чудовий.
Ти ось руку простягни
Й доторкнись до всього
То ж він Іменем твоїм
Обмиє свої ноги!»
4
«Все, що має мій Іов
Тобі завіщаю,
Лиш його щоб не зборов,
Брать не дозволяю!»
Лише кинув Бог гачок,
Сатана вже править -
Живність, челядь, діточок
На той світ відправив.
Став збіднілий враз Іов
Та й роздер одежу,
Лицем землю проорав,
Та все ж зберіг межу:
«Нагий із землі я встав,
Нагим й повернуся,
Господь дав, Господь й забрав,
Йому й помолюся.»
Не дорікав, не богохулив,
Не безумів, не погрішив,
Смиренно Господу повірив
Та й так у бідності зажив.
5
Сатана з синами Бога
На Небо являє,
Господь дивиться на нього
Й глузливо питає:
«Звідки взявся і що бачив?»
Той відповідає:
«Землю тепер всю означив,
Вірних там немає.
Не торкався я Іова,
А лиш біля нього,
То ж нещира була мова
Про Господа Бога.»
«Дозволяю тобі взяти
Тіло, не тронь душу -
У вірності переконатись
Достеменно мушу!»
6
Дав Господь цього наказу,
Сатана - без слова
Заразу всяку і проказу
Наслав на Іова.
Тіло в того все горить,
Кості крутить, ломить
Шпигає, смикає, гноїть,
Біль з розуму зводить.
Життя йому остогидло,
Став для всіх жахіттям,
Був людина, стало бидло,
Гірше купи сміття.
Сатана нещадно діяв
Гідність й волю зтерти -
Любов, віру і надію…
Ждав, як щастя, смерті.
Іова дні тепер марнота
В страшній круговерті,
Одне бажання і забота –
Скоріше б померти.
7
Все ж Іов не зміг жахливо
Безмірно страждати,
Попробував справедливо
Богу дорікати.
«Хай згине день як я родився
І Бог не згадає,
Щоб Левіафан не пробудився
Та світло не сяє.»
Плаче Іов, болять рани,
Хоч втішають друзі,
Чинять Господу осанну
З вірністю в союзі.
Не бореться Іов з Богом,
Змагання намарні,
Лиш до нього всі дороги
Тяжкі і повчальні.
Він був певен - не дійшло
До Бога, волає …
Твердий Бог, добро і зло
Шле, як забажає.
Б
Чи багатий ти чи бідний,
Як здоров’я маєш
Гідно, часом й принагідно
Все Господа славиш.
Як в тяжку й страшну хворобу
Життя опускає,
Безнадія, страх і злоба
До Бога злітає.
Щоб всього цього не мати,
Не терпіти сором
Й по заслузі покарати -
Бог відніме розум.
Ось такі експерименти
Господь часом чинить
Й тут людина хоче смерті,
Бо світ їй не милий.
Ну що ж, ми усі під Богом,
Хоч не кожний знає,
Своє життя в його слові
Почне й завершає.
1.02. 2015р., Київ
*Фото з Інтернет
ID:
556938
Рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата надходження: 03.02.2015 17:01:37
© дата внесення змiн: 18.04.2015 15:50:05
автор: БГІ
Вкажіть причину вашої скарги
|
