Усе тут не так, як було у нас дома,
І сіно пахуче, неначе солома,
І вікна холодні, не затишні стіни,
А серце болить і чека переміни.
* * * * *
Як же можна не любити Україну-солов"їну,
Як же можне не співати,
Коли є така в нас мати,
Як же можна не радіти,
Коли ми її всі діти.
* * * * *
Заспіває соловейко пісню,
А йому зозуля підкує,
І стає моїй душі так втішно,
Що здається справді щастя є.
* * * * *
Я люблю тебе Україно!
Як люблю своїх, неньку і тата,
Тож завжди будь моя Україно!
Сильна, вільна, красива й багата!
