Це ж стільки болю, стільки сліз,
Навіщо?.. та кому потрібно?
Хто смерті шквал сюди приніс,
За мідний,золотий, чи срібний
Метал?.. еквівалент життя -
Душі людської, краплі крові...
Назад нема вже вороття,
Амбіції лиш гонорові...
Блукає он, чиєсь дитя,
Шукає, знову маму кличе?
Грані жорстокого буття ...
У відповідь - десь птах курличе...
Ще вчора, теплих слів журба,
На ніч співала колискову,
Сьогодні - зламана верба,
Без вікон - дім, а завтра знову
Чекає, що увесь наш край,
Звідки те лихо, град і грози?
Тепла вже мабуть не чекай,
Лиш люті у серцях морози...
Натільні носите хрести?
Тоді спитати треба Бога,
Чи налаштовані мости,
Куди веде ваша дорога?
У вбивці теж на шиї хрест?
Якому богові молився,
Коли вже стільки довгих верст,
Все йдеш і нищиш, і не вбився?..
25.01.2015.
написати коментар
меня давненько этот конфликт(ли?) интересует, да.
*курличе* - красивое слово!
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гражданскую лирику я писать не умею...вот вырвалось как-то...Баталии на сайте между авторами доходили до абсурда.Я хоть и не ввязывалась,но отголоски выливались в строчки.
видимо, этот крестик для них - просто кусок металла видя всё это, вера в то, что война закончится, понемногу слабеет.. но нужно надеяться, без надежды не выжить
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Может и так, а может уверены в своей непогрешимости...
Одни слёзы и горе!..
