Живі і вчаться людно, як це не і не боляче,
На втратах, морах, бідах, випадках, хворобах.
І в дні країнної щосерцної жалоби
Ми поминаємо загиблих разом стоячи.
...Життя померлим надавали не убивці.
І нам, і діткам нашим жити ще і жити.
В жалю замовимо: скінчити! Покінчити
З війною хворих на владнющу гнойовицю.
Якщо й рослині говорити і прохати–
Вона почує, розцвіте, ачи пов,яне.
Ми переможем тільки як ...як разом встанем
Супроти зрадників та ворожищ стерв,ятних!
15.01.15р.
Я народився і виріс 100 метрів від станції, Евгене. І нашим годинником були потяги. Так ось о 14-00 проходив "Одеса-Волноваха". Ми їздили зазвичай приміськими, бо той був для нас дорогим.
А розклад потягів запам'ятався і ось назва цього... Хто знав, що доживемо до таких зовсім нелогічних, абсурдних по своїй мерзенності і суті, підлих по поступках людини, а скоріше нелюдів - років життя в часи надуманої, злочинної, страшно, але комусь та ще й вигідної війни... Гинуть військові й мирні жителі з обох боків. Немає слів... Скидаю капелюха...