UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Таня Кириленко: Чужі - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Касьян Благоєв, 29.04.2015 - 21:33
ось нам екзистенціалізм у віршованій формі окремо взятої душі. і розуму. така річ має зватися філософською по праву Артем Богуславський, 17.02.2015 - 16:53
Цікавий вірш, є над чим замислитись...але не всі і не завжди змушують свою голову працювати, від того й серця холодніші і жорстокіші... З повагою АБ 
Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згодна з Вами.Дякую за розуміння 
Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам безмежно  .Я в пошуках Салтан Николай, 13.01.2015 - 02:09
Потужна, емоційна робота. Особливо зачіпили ось стрічкиТа чи здатен сліпий скерувати до світла сліпого? Чи порожній порожнього здатен любов'ю налити?  Після цих питань постає інше запитання: куди потрапить людство, коли буде йти оцим шляхом?
Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Поки хоч хтось серед нас продовжує шукати джерело всього у собі, не чекаючи що прийде всемогутні хтось і наповнить його світлом, любов'ю і т. д., - наш світ ще не безнадійний  Дякую Вам. Андрій Ключ, 12.01.2015 - 18:59
Невдалі ж досліди з переливання Любові від рабів – вівців до володаря - пастуха проводилися у глобальних масштабах. Спочатку рабів силою змушували поклонятися володарю яко Богу, сподіваючись, що від такого поклоніння він стане безсмертним, але ніякі ритуали з повзаннями не помагали. Поміркувавши, мабуть, вирішили, що раби то повзають, але в душі ненавидять своїх хазяїв. Ця ненависть тягне володарів у прірву смерті. Тому з’явився новий проект – вівці мають добровільно віддавати свою енергію пастухам. Більш логічно, але все одно не вдалося, … мабуть. В чужу душу не заглянеш. Наприклад, неможливо точно знати, люблять ті хто одягають футболки з зображенням Путіна Путіна, чи ненавидять вони його більше за всіх. Раби завжди ненавиділи своїх хазяїв, фактів, що це підтверджують в історіях революцій більше чим достатньо.Можливо немає сенсу переливати із Безкінечності у Безкінечність, якщо кожна людина безкінечна у напрямку зменшення та носить у собі невичерпне джерело енергії. Або спрацьовують програми самозахисту. А от ефект чи ілюзія переливання досить чітко спостерігається на футбольному матчі коли забили вирішальний гол – особливо на останніх секундах матчу. Одні сміються, від радості сльози втирають, танцюють, дудять, кричать, співають і т.д.. А інші мають вигляд, немов би, кінець Світу настав. І все із-за якогось м’ячика, який закотили у ворота. Немов би енергія від одних перелилася в інших – НІ. Один і той же зовнішній чинник по різному налаштував внутрішні світи глядачів. Андрій Ключ, 12.01.2015 - 18:57
Не наполягав, бо досить часто використовував слова: може, хоча б, можливість, мабуть і т.д../Наприклад, дерева для людей взагалі ніщо/ Теж звернув увагу на цю невеличку неточність, після відправлення немає можливості редагувати коментар. Мав на увазі Людство. Наприклад, дерева для переважної більшості людей взагалі ніщо. Далі ж йдеться про моє ставлення до цього факту: «Не буде дерев – нас не буде». Я виріс у селі неподалік від Новоград-Волинська. Як тільки навчився читати, найперший поетичний твір, який прочитав – «Лісова Пісня». Тож серед природних явищ, як (мабуть  ) для будь-якого полісянина, на першому місці знаходиться ліс; потім квітучі сади, коли вранці ідеш до школи і насолоджуєшся настояним на квіті повітрям; потім поле – сонячне, невловимо дзвінке з терпкими травами, бджолами , метеликами і піснями жайворів. І лише потім річки, озера, гори, моря. Це зовнішні чинники, а джерела Любові ми носимо у собі. Ми можемо милуватися прекрасним оточенням, нам робиться дуже хороше; немов би зникають руки, ноги – літати хочеться. Це зовнішні чинники налаштовують внутрішній світ людини на зростання генерації життєвої енергії. Такими чинниками може бути будь-що – не обов’язково прекрасне оточення. Наприклад,фанатів футболу «підживлює» перемога своєї команди. Але можливо любити із «заплющеними очима» - навчитися самостійно налаштовувати свій внутрішній світ. У деяких монастирях монахів замуровували на роки, залишаючи невеликий отвір для подавання їжі, аби їм не заважали пізнавати себе. /Чи порожній порожнього здатен любов’ю налити?/ Звичайно ж що ні, адже вони обоє покійники. Вогонь Життя – це така енергія, без якої людина мертва. Любов – це Ярий Вогонь – енергія, що зростає. Невдалі ж досліди з переливання Любові від рабів – вівців до володаря - пастуха проводилися у глобальних масштабах. Спочатку рабів силою змушували поклонятися володарю яко Богу, сподіваючись, що від такого поклоніння він стане безсмертним, але ніякі ритуали з повзаннями не пом Андрій Ключ, 12.01.2015 - 00:09
/слова - то марнота ́// Чи потрібні взагалі визначення?/ Аби мова не ввижалася порожньою необхідні орієнтовні визначення сенсів слів. Через усвідомлення сенсів може відкритися шанс, хоча б неповного, управління власним життям. Людські долі схожі на кораблі в океані Буття. Більшість чомусь віддаються хвилям і вітру навіть не сподіваючись дістатися берега, вважають, що прекрасне райське життя очікує на них на дні океану – після смерті. Але Логіка стверджує, що кожен має можливість розібратися в управлінні, підняти вітрила, зорієнтуватися у закономірностях і прокласти курс до берега справді вічного Життя. У стародавні часи було багато людей, які прагнули жити вічно та вважали це здійсненним. Результати тих досліджень були таємними ще й пізніше Інквізиція спалила можливо зашифровані вчення, залишивши тільки одну збірку. І ту, скоріш за все, відредагували для широкого загалу, але дещо залишилось. Використовуючи логіку , спостерігаючи наслідки від стародавніх глобальних змін у сьогоденні, можна прийти до цікавих висновків. Любов – найголовніше слово. Є резон хоча б намагатися усвідомити його сенс. Любов вважали джерелом життєвої енергії. Кожна жива істота носить у собі вогонь життя. Любов, це, зростаюча енергія. Ярий вогонь – мабуть так би сказали стародавні слов’яни. Наприклад, під час зустрічі чоловіка з жінкою може відбуватися неймовірне приємне прекрасне чарівне, саме на часі зростання. Після досягнення умовного апогею , коли сьогодні вже не краще чим вчора, а приблизно так само, як і на протязі тижня – настає звикання і рідні люди, немов би, віддаляються. Явище згасання – це сум з наближенням до депресії… Мабуть так запрограмовані люди, інтимна близькість надає можливість лише трохи посмакувати з джерела любові. Яким би не величезним буде кохання – неминуче настане звикання. Можливо, аби намагалися шукати і творити нові джерела енергії. Діти, до речі, це один із варіантів творчості, але далеко не єдиний. Жити вічно - це безупинно любити! Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну якщо Ви так наполягаєте... То я б сказала, що Любов - це коли й до дерева не байдуже(чомусь не сподобались мені Ваші слова про те, що Наприклад, дерева для людей взагалі ніщо ) Любити варто усе навколо, адже все, що існує містить у собі часточку Бога - саме вона має ставати основною причиною любові. Одну людину не можливо повноцінно, глибоко полюбити, якщо не любиш більше нічого, якщо "любиш" її як щось віодкремлене від решти світу.
Андрій Ключ, 09.01.2015 - 22:40
Взагалі, на будь-яке питання є безліч правильних відповідей, в тому числі і протилежних . Тому певні мислителі здавна вважали Буття ілюзорним з чим я категорично не згоден. Не варто Незбагненність називати ілюзорністю. /Ми усі один одному тільки далекі ніхто/ Можна і так стверджувати, бо люди відокремлені у просторі один від одного і мають тільки свої життя і смерть. Але, кожна людина є можливо невід’ємною частиною людства, а людство є частиною життя на землі. Наприклад, дерева для людей взагалі ніщо, а не буде дерев – нас не буде. Життя на Землі пов’язане з випромінюванням і гравітацією Сонця. Не буде Сонця … і т.д.. Це один із величезної кількості парадоксів: ми насправді безмежно далекі, в водночас, невід’ємно близькі. Цікаво, як на вашу думку, чи можливо сформулювати визначення Любові. Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згодна з Вами: на одне й те ж запитання у кожного індивіда може бути власна відповідь. І це нормально, напевне. І стосовно незбагненного погоджуюсь: те, що ми чогось не здатні осягнути, ще не означає, що його не існує.А пишучи про те, що ми один одному ніхто, я мала на увазі, що ми часто найближчих нам людей знаємо досить поверхнево, і по суті виходить що живемо поруч з незнайомцями. А відчути оту близькість, віднайти оте спільне, що об'єднує нас усіх - то неймовірна радість. Але до цього треба принаймні прагнути. Стосовно визначення любові - а чи потрібне воно? Чи потрібні взагалі визначення? У Вас хіба ніколи не бувало так, що ви відчуваєте більше, ніж можете пояснити словами? Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я вірю, що все-таки є. І ніколи не пізно віднайти Його.Дякую
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
