Тебе вітаю я так щиро
стрілою тихих, мирних слів.
Живу законами зітхання
у безнастанності віків.
Прийми мене в простори ранні,
очима ніжно обійми
сьогодні свято днів жаданих
у мелодійності весни.
Дай віру в серце щоб забутись
в стихії сонця і добра,
щоб знов почути ніжні звуки,
які зароджує земля.
Уже ти мій і всі тривоги
не будуть кривдою вночі,
а раю чистого дороги
покажуть сутність на землі.
В пустому храмі де витає
священний воску аромат
ми не зустрінемось у славі,
а чи у траурних вінках.
Ми будем жити у надії
у те, що віра збудить сни
й полетимо туди де мрія
із вітром бавиться, прости..
Прости, що так буває важко
піднятись з буднів цих німих,
тебе підтримати у горі,
щоб ти не був серед пітьми.
Я знаю снігу заметілі
не запорошать правди слід
і наші долі ще зустрінуть
весняний, сонячний привіт.
Несправедливо люди судять
чужі закони і стежки
та ми піднімемось над брудом
на руки ласки на землі.
