Вона залишилась на вулиці самотня,
А повз проходять лиш байдужі перехожі.
Так стало рік тому, так буде і сьогодні.
Нікому вже не вірить і завжди на сторожі.
Це сталось рік тому, як ангел пав останній.
А світ наш посірів та усі барви втратив.
Скалічена, сама, але жива прийнамні.
Той хто любив неначе, її так підло зрадив.
Ми так боялись кінця світу! Всі думали-гадали.
Що найстрашнішим лихом буде?
Та роковим прокляттям ми самі собі стали.
Тим хижим звіром виявились люди.
Так поступово, день за днем.
Розпуста, алчність, всі гріхи
Пожерли всіх своїм вогнем.
Настав той час, що й добрі стали як лихі.
Вона блукає поміж нас донині.
Маскуючись, живе із болем зради.
Вона належить найдостойніщій людині,
Що в змозі, людству павшом, надати ради.
І, хай, вона нікому не потрібна!
Хай, в бідолахи немає ні гроша.
Катам лихим, нехай, вона огидна.
Вона чиста...Остання людськая душа
