«А десь то є просте життя і світло…»
(А. Ахматова)
А я на війні.
І це не метафора.
А десь люди сперечаються щодо поетики,
Відвідують театри і читають Есхіла,
П’ють чай з порцеляни і цілують коханок.
А я на війні.
Десь люди купують дорогі меблі,
Дивляться телевізію і нарікають на дорожнечу,
Сваряться з жонами з приводу малої зарплати,
Дискутують щодо політики і голосують.
А я на війні.
Десь люди думають про кар’єру,
Сперечаються про смак салатів і кави,
Відвідують ресторацію «Жорж» і замовляють віскі,
Розмовляють про моду й курорти.
А я на війні.
Десь люди не знають, як змарнувати час,
Як піднятись з дивану
І зробити якусь справжню чоловічу справу,
Щоб пишалась і жінка й коханка
І нарікають на нудні передачі тіві й рекламу.
А я на війні.
Десь люди смакують «Мадеру»,
Планують відвідати Рим і Венецію,
Їздять на остогидлу роботу
На дорогих «Мерседесах»,
Ляскають по сідницях секретарок,
Сварять по телефону дочок,
Шукають загублені кредитки й мобіли,
Нарікають на тещу і погану сантехніку.
А я на війні:
Думаю, як дожити до ранку,
Не схопити кулю в серце,
Не замерзнути в бліндажі,
Який замітає снігом і відчаєм,
Як відбити чергову атаку сепаратистів,
Молю Бога, щоб не підвів кулемет,
Щоб артилерія випадково не змела своїх,
Не знаю як витягти пораненого солдата
З палаючої бронемашини…
в мене є вірш за схожою тематикою, тому я його дуже добре зрозумів... осбливо коли у відпустку до столиці повернувся..
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, це шокує - коли приїжджаєш з фронту в відпустку, а тут всі розважаються, живуть в своє задоволення - ніби і війни ніякої немає.... А десь кожен день гинуть люди....
Ви не повірите, але я перш ніж прочитати нові твори,кожного дня спочатку дивлюся чи є щось нове написане Вами і думаю, що таких як я багато, особливо тих, які знайомі із вашою творчістю і вашою історією. Ми всі молимось за Вас і ваших побратимів.Хай Бог вас береже.
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий відгук! Шкода, що я завтра на світанку їду туди де немає ні зв'язку, ні інтернету, ні електрики... Сподіваюсь, що я повернусь і ще багато різного напишу...
Так важко усвідомлювати все це:хтось в теплі,а хтось в окопах,хтось смачно їсть,а хтось дивиться,де взяти бодай кусок хліба не можу стримати сліз Артура,молюсь за всіх вас,хто бореться за нашу вільну,не на папері,Україну Хай вас непокидає Божа опіка Повертайтесь ЖИВИМИ!!!
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Уклін Вам земний, слава Вам - героям України!
Ви - справжні чоловіки! А ті, що нудяться зараз на диванах, у них немає: у кого здоров'я, а у кого - сумління! Доки їх ще не зачепило...
А ми, пенсіонери віддаємо все, що можемо, щоб Вам було не так холодно і не голодно!
Повертайтесь живими!!!
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Важко щось сказати... Тримайтеся, Артуре, тримайтеся хлопці. Ми з дружиною думаємо і молимося за вас всіх і як можемо допомагаємо. Жінка вже 6 місяців віддає на АТО всю свою пенсію, живем на мою.
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
До болю гірка правда. Такі сумні реалії...
Але крім всього, що Ви описали, ще є половина
України, що молиться за вас всіх, хто на війні, вділяє зі своїх копійчаних доходів частину, щоб закупити на фронт ліки, рукавиці, шапки і шкарпетки, продукти і солодощі, бо вашому керівництву плювати на те, що ви на війні.
І кожного разу, побачивши Вас на сайті, зітхаємо з полегшенням: "Слава богу, живий!"
Уклін Вам всім, дорогі наші! Хай береже Вас Бог!
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння! Війна страшна штука. Війна травмує людей не тільки фізично, але й душевно... Якби не допомога волонтерів і не співчуття людей ми всі давно би загинули....