Проснутися б, проснутися б зі сну,
Аби жахіть не зріти знову й знову.
Чи принесуть нарешті нам весну
Птахи із вирію, чи принесуть
Землі вкраїнській радісну обнову?
Морфею злісний, одійди чи згинь,
Не затуляй горішнє чисте світло!
Бабахає війною навкруги,
Кроваве небо збагрює сніги,
Вогненний стовп палає серед світу.
І янгол білий корчиться он там,
Де лезо ката скальпелює душу...
Чому всеволю віддано катам?
Чого відьмує зрадниця-зима,
А я тій зрадниці коритись тихо мушу?
Проснутися б, проснутися б - і все!
А там і смерть нехай би, як безсоння...
Ховає ніч за сутінню лице,
Холодний страх під вікнами повзе,
Обвило терня чорне підвіконня...
(20.12.14)
Гарно написано! Обожнюю римування кшталту "каменярів". В пентині четвертий рядок повинен додавати емоційності. Думаю, це вдалося! Ой, а він сумно закінчується. Треба вирубати терня на підвіконні, щоб будувати нову Україну. Думаю, холодний страх під вікнами ми вже навчилися долати
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чи всі? Вирубаємо колись! А мо й саме всохне...
Надія не меншає - це вже дуже добре!
Дякую Тобі!
просите о других
если плохо вам
хорошее желание..
такие сны тягостно ленивы...
пробуждение...мысли от других...и пусть кто то попросит о вас...если...вдруг..зима перестанет слышать слова...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
