Нарешті не як завжди.
Нарешті ми хоробрі.
І може, вже тепер
Усе в нас буде добре.
Нас, взагалі-то,
Мало розчавити.
На нас небо впало,
Всі бачили і знали:
Ніхто нам не поможе,
Ніхто нас не врятує:
Країни, як і люди,
Чужих проблем не чують.
На вулицях Європи,
У нашому столітті,
Убивці на дахах,
Червоне на бруківці,
На вулицях Вкраїни,
Під кулями, у крові,
Я бачила щось дивне,
Я бачила героїв!
Вони боялись куль
І в них не було зброї,
Але вони ішли.
Бо вони герої.
Майданівці, вставайте!
Чому вони лежать?
Накриті синьо-жовтими знаменами, тут сплять?
О Боже мій, ти бачиш?
Будь ласочка, вставайте!
Ми всі ж тут стоїмо
Навколо вас і плачем!
Хтось мусив там стояти
І небо нам спіймати.
Коли тобі сімнадцять,
То нащо йти вмирати?
Та завдяки таким
Ми маєм Україну,
І завдяки таким
Наш світ ще не загинув.
Бандерівці наївні,
Укропи божевільні.
Ми переможем, люди.
Слава Україні.
